Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 лютого 2022 року
у справі № 2-4744/11
Цивільна юрисдикція
Щодо недопустимості скасування заочного рішення та закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю сторони у спорі про розірвання шлюбу
Фабула справи: 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом подано заяву про перегляд заочного рішення.
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката про перегляд заочного рішення суду першої інстанції 2011 року залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції 2011 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що у матеріалах справи відсутні відомості про направлення відповідачу судових повісток на дати судових засідань та докази їх отримання. Тобто, заочне рішення винесено з порушенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України 2004 року.
Мотивація касаційної скарги: представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає, що що суд апеляційної інстанції надав перевагу процесуальним порушенням на перевагу оцінки відновлення сімейних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Зокрема, не оцінив можливість відновлення сімейних відносин між позивачем та відповідачкою, а фактично дійшов висновку, що шлюб з особою, яка померла, можливий, що, у свою чергу, суперечить приписам сімейного законодавства.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 288 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення судового рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення суду першої інстанції належить встановити як поважність причин неявки в судове засідання відповідача, так і те, що наявні докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах СК України.
Вирішуючи питання про перегляд заочного рішення, суд враховує принцип правової визначеності, який застосовується Європейським судом з прав людини при вирішенні звернень відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підлягає застосуванню судами України відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення ст. 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя.
У цій справі апеляційний суд, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, ухвалене в 2011 році, не врахував, що скасування судового рішення через значний проміжок часу (через десять років) й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини.
Водночас, апеляційний суд не перевірив дійсних підстав та обставин подання ОСОБА_2 заяви про перегляд заочного рішення суду 2011 року та того, чи буде її задоволення виправданим при обставинах, що настільки змінились з того часу (одруження позивача з іншою жінкою та смерть позивача), і чи відповідатиме вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, при наявності рішення суду про розірвання шлюбу, навіть і ухваленого з певними процесуальними порушеннями, але яке було чинним протягом десяти років і до смерті позивача, апеляційний суд надав перевагу зазначеним процесуальним порушенням, не врахувавши, що в такому випадку порушується принцип правової визначеності.
Так, дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Разом із тим, надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.
Висновки: задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування, закриття провадження у справі через значний проміжок часу й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, не може вважатися виправданим при обставинах, що істотно змінились з часу ухвалення відповідного рішення (одруження позивача з іншої жінкою, народження дитини в іншому шлюбі та смерть позивача).
Задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування, з подальшим закриттям провадження у справі через значний проміжок часу й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, при обставинах, що істотно змінились з часу ухвалення відповідного рішення (одруження позивача з іншою жінкою, народження дитини в іншому шлюбі та смерть позивача) не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та принципу юридичної визначеності.
Не повідомлення про дату судового засідання у даному випадку не можуть бути підставою для скасування такого заочного рішення та закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю сторони у спорі про розірвання шлюбу.
Ключові слова: заочне провадження, підстави перегляду судових рішень, процедурні порушення, право на доступ до суду
