Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 вересня 2022 року
у справі № 149/916/17[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій особи у вигляді умисних тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, що призвели до смерті особи
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду було змінено, зокрема, дії ОСОБА_1 перекваліфіковані з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та призначено покарання у виді 6 місяців арешту.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 124 КК України, кримінальна відповідальність передбачена за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно з ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
За змістом ч. 5 ст. 36 КК України, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.
При цьому для вирішення питання про відсутність чи наявність стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання і акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання, а також перевірити наявність чи відсутність обставин, передбачених ч. 5 ст. 36 КК України.
ВИСНОВКИ: диспозицією ст. 124 КК України не охоплюється такий наслідок як смерть особи при завданні умисних тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, що вимагає окремого мотивованого аналізу аспектів співвідношення обсягу висунутого особі й визнаного судом доведеним обвинувачення з межами диспозиції відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя та здоров'я особи, оцінка поведінки потерпілого, ексцес оборони, ознаки перевищення оборони, самозахист, правомірність самозахисту, особливості необхідної оборони
