Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 листопада 2022 року
у справі № 922/3166/20[1]
Господарська юрисдикція
Щодо правової природи позову про розірвання договору оренди земельної ділянки
ФАБУЛА СПРАВИ
Міська рада звернулася до господарського суду з позовом до ПрАТ «Концерн АВЕК та Ко» про:
- розірвання договору оренди землі, укладеного між міською радою та ПрАТ «Концерн АВЕК та Ко» (далі - Договір оренди);
- усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади, яка використовується ПрАТ «Концерн АВЕК та Ко», шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці;
- зобов`язання ПрАТ «Концерн АВЕК та Ко» повернути територіальній громаді в особі міської ради земельну ділянку до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення - про задоволення позову. Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про пропуск позивачем позовної давності, вказавши, що допущене відповідачем правопорушення за своєю суттю не є одноразовим, має триваючий характер та не припинено на момент звернення позивача до суду з позовом. Оскільки відповідач порушує умови Договору оренди саме з підстави самовільної забудови земельної ділянки, яка продовжує існувати до дати звернення з позовною заявою у цій справі, початковий момент перебігу позовної давності зміщується з кожним днем порушення прав власника земельної ділянки. Враховуючи наведене, позов про дострокове розірвання Договору оренди власником земельної ділянки може бути заявлено впродовж усього часу порушення його прав. У зв`язку із чим у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача про розірвання договору оренди землі необхідно відмовити.
ОЦІНКА СУДУ
Негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред'явлений лише для захисту абсолютного суб'єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.
Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов'язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично - з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов'язального правовідношення.
Позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.
Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов'язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов'язально-правових способів.
ВИСНОВКИ: позов про розірвання договору оренди земельної ділянки належить до зобов'язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини. Тобто позов про розірвання договору не є негаторним позовом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: орендні відносини, порушення земельного законодавства, строки звернення до суду, відповідальність орендаря, підстави припинення прав на землю, правова природа негаторного позову, способи судового захисту, захист права власності
