Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 листопада 2022 року
у справі № 686/7480/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо встановлення судом відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж при вирішенні питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано, оскільки судом встановлена відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.
Вироком апеляційного суду вищезазначений вирок скасовано. Ухвалено новий вирок, яким, зокрема, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, а отже і для того, хто обороняється.
При цьому відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КК України не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
З доказів убачається, що в розмові ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у приміщенні закладу ТОВ «Лотері Дестребюшн» ОСОБА_1 участі не брав, а мовчки стояв осторонь у загальній залі, порядку не порушував і з власної ініціативи добровільно залишив заклад. Коли він побачив, що за ним іде ОСОБА_3 та ще декілька осіб, то почав втікати від них. Молоді, фізично розвинуті, натреновані охоронці ТОВ «Статус - ОРД» ОСОБА_3 та ОСОБА_7 разом із невстановленою особою, озброєною битою, у темну пору доби безпідставно переслідували ОСОБА_1 близько 300 м, адже до повноважень охоронців входила лише охорона приміщення ТОВ «Лотері Дестребюшн», до того ж жодних заборгованостей перед останнім ОСОБА_1 не мав, а навпаки вважав, що останнє безпідставно відмовило йому у видачі виграшу. При цьому протягом часу переслідування обвинувачений зробив усе від нього залежне, щоб уникнути будь-якого конфлікту (втікав, неодноразово просив переслідувачів дати йому спокій, знову втікав, однак останні наздоганяли його та наносили йому удари руками і ногами по різних частинах тіла). Коли ОСОБА_3, ОСОБА_7 та невстановлена особа вкотре наздогнали, обступили обвинуваченого та почали його бити, ОСОБА_1, захищаючись від цього суспільно небезпечного посягання, заподіяв ОСОБА_3 смертельне ножове поранення,після чого виглядав розгубленим, був у розпачі, говорив, що не хотів цього. Крім того, жодних даних, які би вказували на перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, здобуто не було.
Апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини, а саме те, що дії ОСОБА_1 були зумовлені обстановкою захисту від протиправного посягання з боку групи осіб, одна з яких була озброєна битою і тривалий час його переслідувала, не маючи на це законних підстав та відповідних повноважень. Однак, вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого, суд апеляційної інстанції надав неправильну кримінально-правову оцінку встановленим фактичним обставинам. Адже мотивом дій ОСОБА_1 було негайне припинення триваючого посягання групи осіб на його життя та здоров`я і застосування ним ножа для захисту від ОСОБА_3, ОСОБА_7 та невстановленої особи при вищевказаних, встановлених у судовому засіданні обставинах, відповідало як небезпечності посягання, так і обстановці захисту. Відтак суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1, дійшов обґрунтованого висновку про те, що він перебував у стані необхідної оборони і перевищення її меж не допускав, а тому в його діях відсутній складу злочину.
ВИСНОВКИ: для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, правила кваліфікації злочинів, ексцес оборони, ознаки перевищення меж необхідної оборони
