Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 січня 2022 року
у справі № 120/3801/21-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів з приводу оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову у забезпеченні військовослужбовців житлом
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 18.04.2018 у справі № 806/104/16
від 29.08.2018 у справі № 488/1176/14-а
від 07.11.2018 у справі № 358/460/16-ц
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету міської ради, в якому просив: визнати протиправними дії міськвиконкому щодо відмови поліпшити його житлові умови відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби і статус ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» та зобов'язати відповідача виконати конституційну норму Закону України «Про статус ветеранів військової служби і статус ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист» та надати у власність ОСОБА_1 займану ним житлову площу та передбачену ЖК України додаткову площу.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі.
ОЦІНКА СУДУ
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на його думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.
З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічно-правовим, а приватноправовим.
Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
У цьому випадку той факт, що відповідачем є суб'єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
При цьому факт прийняття окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі у зв`язку неналежністю спору до адміністративної юрисдикції, а також наявність ухвали районного суду про відмову у відкритті провадження у порядку цивільного судочинства, ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
З огляду на зазначені обставини та наявність юрисдикційного конфлікту, який виник у зв`язку із процесуальною діяльністю судів, Верховний Суд вважає, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, шляхом розгляду його позову за правилами адміністративного судочинства по суті позовних вимог згідно з Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення права позивача на доступ до правосуддя.
ВИСНОВКИ: оскільки спірні правовідносини пов'язані із забезпеченням позивача житлом, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю ОМС, оскарження рішень ОМС, житлове забезпечення військовослужбовців, захист житлових прав, житлові правовідносини, критерії розмежування судової юрисдикції
