Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 травня 2023 року
у справі № 497/582/2020
Кримінальна юрисдикція
Щодо наслідків тотожності фактичних даних, відображених у висновках експертів, з фактичними даними, що викладені у визнаних судом недопустимих доказах
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання. Вирішено цивільний позов і питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Апеляційний суд вирок залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник у скарзі посилається на те, що висновок комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи механізму і обставин зіткнення транспортних засобів сформульовано на вихідних даних, які взято з недопустимого доказу.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 101 КПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Зміст висновку експерта визначено приписами ст. 102 цього Кодексу. Водночас законодавець прямо вказує на необхідність мотивування незгоди з ним (ч. 10 ст. 101 вказаного Кодексу).
Для оцінки висновку експерта суд має враховувати, зокрема обсяг та якість взятих до уваги фактів, наданих експерту або встановлених під час експертного дослідження, переконливість викладених експертом доводів, переконливість пояснень, чому неможлива інша інтерпретація тієї сукупності фактів, на підставі яких робився висновок, тощо.
За приписами кримінального процесуального закону висновок експерта не має наперед встановленої сили, не має переваг перед іншими доказами, виключної обов'язковості для суду й оцінюється разом з іншими доказами за правилами, передбаченими ст. 94 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий на вирішення експертів, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, поставив низку запитань та надав у їх розпорядження всі матеріали кримінального провадження для проведення експертизи.
Під час проведення експертного дослідження та складання висновку експерти не заявляли жодних клопотань про надання додаткових матеріалів та зразків або вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи, що свідчить про те, що наданих матеріалів та наявної в них інформації було достатньо для складання експертного висновку.
Висновки: тотожність фактичних даних, відображених у висновках експертів, з фактичними даними, що викладені у визнаних судом недопустимих доказах, не є підставою для визнання недопустимим доказом вказаного висновку експертів як самостійного процесуального джерела доказів у кримінальному провадженні.
Ключові слова: оцінка допустимості доказів, формування доказової бази, правомірність допиту свідка, встановлення підслідності, правомірність слідчого експерименту
