Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 травня 2023 року
у справі № 620/17864/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов'язкової умови для виплати поліцейським матеріального забезпечення
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції (далі - ГУ НП), у якому просив зобов`язати ГУ НП виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік.
Зазначив, що під час проходження служби подав рапорт з проханням надати матеріальну допомогу для оздоровлення за 2021 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Однак цих коштів він так і не отримав, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Окружний адміністративний суд рішенням відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційний адміністративний суд постановою залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що наразі немає висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: п. 13 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), пп.пп. 3, 4, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) у взаємозв'язку із ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 51, ст. 55 БК України, абз. 2 п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (далі - Порядок № 228). На думку ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення п. 13 Порядку № 260, пп.пп. 3, 4, 6 Постанови № 988, тому що залишили поза увагою приписи ст.ст. 47, 51, 55 БК України, відповідно до яких у розпорядника бюджетних коштів є бюджетні асигнування на виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв`язку з тим, що видатки на грошове забезпечення - захищені. Тому, переконує позивач, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про відсутність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі. Вважає, що після того, як керівник поліції отримав рапорт щодо виплати матеріальної допомоги, то він повинен або погодити його, або відмовити у задоволенні рапорту поліцейського із обґрунтуванням відмови. Зазначає, що у зв`язку з тим, що позивач подав рапорт про отримання відповідної допомоги, а керівник поліції погодив його, що підтверджує лист ГУ НП, то немає підстав для невиплати позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 13 розділу ІІ Порядку № 288 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
За змістом п.4 Постанови № 988 керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надається право: 3) надавати поліцейським один раз на рік: матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань Голові Національної поліції та заступникам Голови здійснюється з дозволу Міністра внутрішніх справ.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, а також нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства (учасником бюджетного процесу), за яке БК України передбачає заходи впливу (ст. 117).
Матеріальна допомога входить до грошового забезпечення і має одноразовий характер. Та це ще не означає, що орган поліції завжди має чи повинен мати достатньо бюджетних асигнувань на її (щорічну) виплату поліцейським, коли ті на власний розсуд вважатимуть за можливе подати відповідний рапорт.
Текстуальний виклад п. 13 Порядку № 260 дає підстави вважати, що виплата матеріальної допомоги не є обов`язкова, як-то, приміром, посадовий оклад чи щомісячні додаткові види грошового забезпечення. На таку саму думку наводять і приписи п.п. 4, 6 Постанови № 988.
З цього розуміється також, що можуть виникати ситуації, коли обсяг бюджетних асигнувань, які виділені на утримання поліцейських (у певному році), зокрема на їхнє грошове забезпечення, дозволяє - щонайменше протягом певного періоду - виконувати тільки зобов`язання щодо виплати обов`язкових складових грошового забезпечення поліцейського й тут якраз буде доречно мовити про неприйнятність аргументів [органу поліції] - якщо б такі були - про відсутність/недостатність бюджетних коштів як підстави для їх невиплати чи виплати не у повному обсязі.
Тож можливість отримати матеріальну допомогу, що в цьому випадку має означати як право поліцейського претендувати на неї (шляхом подання рапорту), так і пов`язаний з цим обов`язок керівника органу поліції визначити її розмір (відповідно до п. 13 Порядку № 260), усе ж залежить від обсягу бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення поліцейським, принаймні на певний період року.
Під час вирішення спору про (не)правомірність відмови органу поліції виплатити поліцейському матеріальну допомогу за його рапортом потрібно зважати не стільки на процес формування бюджету на утримання Національної поліції, а радше з'ясувати причини цієї відмови. Якщо бюджетних асигнувань, виділених на утримання поліцейських, на час подання відповідного рапорту [поліцейським] було недостатньо для виплати матеріальної допомоги, то немає підстав вважати, що орган поліції діяв неправомірно, коли відмовив поліцейському у виплаті цієї допомоги.
Висновки: подання поліцейським рапорту про виплату матеріальної допомоги, що є необхідною (але недостатньою) для цього умовою, ще не створює для керівника органу поліції обов`язку її виплатити, якщо для цього немає відповідних бюджетних коштів.
Ключові слова: захист соціальних прав, порядок грошового забезпечення поліцейських, наслідки відсутності бюджетних коштів
