Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 березня 2023 року
у справі № 910/20600/21
Господарська юрисдикція
Щодо набуття права комунальної власності в процесі трансформації державної власності та розмежування загальнодержавної і комунальної власності
ФАБУЛА СПРАВИ
Київська міська рада звернулася до господарського суду із позовом до Служби безпеки України, за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Служби Безпеки України та Фонду державного майна України, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
ОЦІНКА СУДУ
Власність в Українській РСР виступає в таких формах: державна; колективна; індивідуальна (особиста і приватна трудова власність) та інші, передбачені Законом форми власності.
Отже до 1991 року законодавство не диференціювало загальнодержавну (республіканську) та комунальну власності, а зазначене питання щодо їх розмежування постало із створенням та формуванням відповідного українського національного законодавства.
15.04.1991 введено в дію Закон УРСР "Про власність" від 07.02.1991, яким в статті 31 Закону було встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Таким чином, в цьому Законі комунальна власність розглядалась, які різновид державної власності.
Частиною першою статті 34 Закон УРСР "Про власність" закріплювалось, що загальнодержавну (республіканську) власність складають: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Української РСР та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
Відповідно статтею 35 цього Закону було встановлено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
Первинними правовими підставами набуття права комунальної власності у процесі розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну є саме приписи статей 34 та 35 Закону УРСР "Про власність", а також постанова Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991, прийнята на підставі Постанови Верховної Ради УРСР від "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26.03.1991.
Зважаючи на вищевикладене, при вирішення спорів щодо набуття права комунальної власності в процесі трансформації державної власності та розмежування загальнодержавної та комунальної власності слід системно-історично враховувати зазначені приписи законодавства.
При цьому рішення органів місцевого самоврядування про прийняття у комунальну власність у процесі розмежування державного майна чи затвердження переліків об'єктів комунальної власності у зв`язку з таким розмежуванням, як і акти передачі державного майна від міністерств та інших відомств у комунальну власність органам місцевого самоврядування мають оцінюватись (з урахуванням загальних засад диспозитивності та змагальності судочинства) судами на предмет їх відповідності правовій підставі набуття такого права, зокрема, в контексті даного спору Закону УРСР "Про власність" і постанові Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991, оскільки у даному випадку рішення ради чи її виконкому, а також акт прийому-передачі об'єктів загальнодержавної власності у комунальну мають бути прийняті виключно до їх положень.
ВИСНОВКИ: Верховний Суд, звертаючись до приписів статті 34 Закону УРСР "Про власність" наголошує, що майно органів державної безпеки, до яких належить Відповідач могло перебувати виключно у загальнодержавній власності, яке після прийняття Конституції України від 28.06.1996 та формування на її основі відповідних законів, які регламентують право власності, трансформувалось у державну власність, а отже не могло бути набуте у комунальну власність всупереч приписів законодавства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави набуття права власності, правовий режим комунальної власності, правовий режим державної власності, віндикація
