Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 липня 2023 року
у справі № 560/13604/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо звільнення податкового органу від сплати судового збору з у справах про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника
Фабула справи: ГУ ДПС звернулося з позовом до ТОВ «ПОДІЛЛЯ ТРЕЙД ІНВЕСТ», в якому просило стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 6 120,00 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків відповідача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також за рахунок готівки, що належить відповідачу, та накласти арешт на кошти, а також інші цінності платника, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 6 120,00 грн.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
До суду надійшло клопотання ГУ ДПС про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою апеляційного адміністративного суду апелянту продовжено термін для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів. Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Мотивація касаційної скарги: податковий орган зазначає, що накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є одним із заходів, який вчиняється контролюючим органом щодо стягнення сум податкового боргу. Отже, позовна вимога щодо накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу, тому позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду даної справи в усіх судових інстанціях в силу приписів п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Правова позиція Верховного Суду: Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», який набрав чинності 25 листопада 2022 року, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», доповнено п. 27 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроєкт розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов'язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов'язань платників податків.
Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.
Суд зазначає, що п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, проте не в частині накладення арешту на кошти та інші цінності.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що стягнення коштів визначається ст. 95 ПК України, в свою чергу арешт майна врегульований ст. 94 ПК України і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Тобто, окремою і обов'язковою дією, яка не кореспондується з п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Висновки: твердження податкового органу, що позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу є помилковим. Відтак, позивач не звільняється від сплати судового збору при розгляді справ з зазначеними позовними вимогами.
Ключові слова: доступ до правосуддя, умови повернення апеляційної скарги, прийнятність скарги, принцип інстанційності, нарахування судового збору
