Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 вересня 2023 року
у справі № 686/24376/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо допустимості як доказу висновку експерта, який проводив судово-почеркознавчу експертизу у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 366 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченою.
Апеляційний суд ухвалою вказаний вирок щодо ОСОБА_8 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, зазначених вимог закону дотримався, дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, надав їм належну оцінку в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку згідно з вимогами ст. 94 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях і стороною обвинувачення не надано належних, допустимих, достатніх доказів того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, вчинені саме ОСОБА_8, у зв`язку з чим місцевий суд не зміг прийти до беззаперечного переконання про наявність у діях ОСОБА_8 зловживання службовим становищем, тобто умисного, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, і складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Відповідно п. 3.5. Наказу від 08 жовтня 1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
ВИСНОВКИ: суд першої інстанції правильно вказав у вироку, що з усіх вилучених під час тимчасового доступу документів, обвинуваченою підписані лише посадова інструкція начальника відділення та договір про індивідуальну матеріальну відповідальність, при цьому вони із вільних зразків підпису стали самим предметом дослідження, а вільні зразки підпису обвинуваченої взагалі були відсутні при проведенні експертного дослідження, що є порушенням вимог п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що висновок експерта є неповним, і таким, що проведений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому обґрунтовано визнав його недопустимим доказом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оцінка доказів, критерії допустимості доказів, службові злочини, оцінка висновку експерта
