Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 серпня 2019 року
у справі № 913/412/16
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності підстав для задоволення грошових вимог податкового органу до банкрута
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою господарського суду порушено провадження про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою господарського суду боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатора банкрута.
Кредитор - ДПІ Головного управління ДФС звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання поточних вимог до боржника в загальному розмірі 74 273 468,89 грн., з яких в тому числі сума основного боргу - 490 678,09 грн., штрафні санкції - 73 543 399,37 грн., пеня - 239 391,43 грн.
При цьому вказані грошові вимоги до боржника нараховані на підставі акту перевірки "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки боржника - ПАТ Лисичанський склозавод Пролетарій з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, направленими та врученими боржнику.
Ухвалою господарського суду відхиленні грошові вимоги ДПІ ГУ ДФС до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та відмовлено у включенні цих вимог до реєстру вимог кредиторів боржника.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, буде нести за собою порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.
Боржник визнаний судом банкрутом, з урахуванням вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційно норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачена законом (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання.
ВИСНОВКИ: виходячи із змісту положень ст.ст. 57 - 58 ПК України, грошові зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви податкового органу до банкрута про визнання поточних грошових вимог, оскільки зобов'язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов'язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення, виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги податкового органу до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: обов'язки платника податків, правовий статус кредитора, визначення статусу вимог кредитора
