Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 січня 2024 року
у справі № 750/13149/21
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності у Кабінету Міністрів України права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі за позовом працівника до роботодавця про визнання відсторонення від роботи незаконним
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівський професійний будівельний ліцей» (далі - ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей», ліцей) про визнання відсторонення працівника від роботи протиправним та зобов'язання допустити до роботи з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення суду першої інстанції закрито, апеляційну скаргу ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи змінено, викладено мотиви задоволення вказаних вимог у редакції постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. При закритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України апеляційний суд вважав, що Кабінет Міністрів України не належить до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов`язки останнього не вирішувались, а надавалася лише оцінка постанові Кабінету Міністрів України без вирішення питання щодо її скасування чи визнання нечинною, а також не вирішувалося інших питань щодо прав та обов'язків Кабінету Міністрів України.
ОЦІНКА СУДУ
Цивільний суд за позовом працівника до роботодавця про визнання відсторонення від роботи незаконним, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення вирішує цивільний спір.
Проявом розумності є те, що законодавець не пов`язує можливість вирішення цивільного позову працівника до роботодавця про визнання відсторонення від роботи незаконним, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення із залученням Кабінету Міністрів України;
Очевидно, що під час вирішення цивільного спору на виконання імперативних приписів, зокрема статті 8 Конституції України, частини шостої статті 10 ЦПК України, цивільний суд, за наявності висновку, що відповідний правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує такий правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Застосування норм Конституції України під час вирішення цивільного спору, а не іншого правового акта (зокрема, постанови Кабінету Міністрів України), який суперечить Конституції України, є мотивуванням судового рішення, а не вирішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Кабінету Міністрів України.
ВИСНОВКИ: якщо суд під час вирішення цивільного спору застосував норми Конституції України, а не постанови Кабінету Міністрів України, вказавши про її суперечність нормам Конституції України, що є правовою оцінкою нормативно-правового акта, то таким рішенням суду першої інстанції не вирішуються питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Кабінету Міністрів України і, відповідно, воно не має переглядатися апеляційним судом по суті.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: трудові спори, право на перегляд судових рішень, повноваження КМУ
