Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 січня 2024 року
у справі № 164/963/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо обставини, яка не може свідчити про підбурювання до надання хабаря
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком виправдав ОСОБА_7 на підставі пункту 1 частини 1 статті 373 КПК.
Апеляційний суд ухвалою залишив вирок без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Європейський суд з прав людини, вважає, досліджуючи питання, чи не було злочин вчинено внаслідок провокації (пастки) з боку органу розслідування, суди мають дослідити, зокрема, підстави, чому операція була розпочата, у тому числі, чи були об'єктивні підозри щодо причетності обвинуваченого до кримінальної діяльності або його схильності вчинити злочин, ступінь залученості поліції до злочину та характер будь-якого підбурювання або тиску, якому був підданий обвинувачений та інші обставини. Обвинувачений має отримати можливість доводити свою позиції відносно кожного з пунктів, важливих в цьому аспекті.
Досліджуючи питання провокації у даному кримінальному провадженні, суди попередніх інстанцій мали проаналізувати всі обставини справи з огляду на критерії, які дозволяють відокремити правомірну діяльність з розслідування злочину від провокації, маючи на увазі, що, як правило, жодна із обставин не має вирішального значення для відмежування провокації від допустимих методів розслідування, а мають аналізуватися в сукупності.
У цій справі суди вважали, що дії слідчого, пов`язані із вилученням автомобіля, поставили ОСОБА_7 у ситуацію, яку можна вважати підбурюванням до пропозиції хабаря. Суд не може погодитися з таким підходом.
Навіть якщо погодитися з оцінкою судами попередніх інстанцій дій слідчого після вилучення автомобіля як незаконних, такі дії самі по собі не можна розглядати як підбурювання до вчинення злочину, оскільки ситуація залишала для зацікавленої сторони законні способи її вирішення.
Як свідчать матеріали справи, зацікавлена сторона не лише мала можливість оскаржити такі дії, але й скористалася нею. Наприклад, слідчому було подане клопотання про повернення автомобіля, а після відмови у його задоволенні - скарга до слідчого судді на бездіяльність слідчого. Хоча слідчий суддя ухвалою відмовив у задоволенні скарги, пославшись на відсутність у зацікавленої особи права на цей автомобіль, однак це не перешкоджало подальшим правовим діям, спрямованим на захист прав володільця автомобіля.
Таким чином, вирішення згаданого питання за допомогою хабаря не було зумовлено цією ситуацією, оскільки ОСОБА_7 як адвокату були відомі інші способи захисту права, яке він вважав порушеним, як буде показано нижче.
Також не є переконливим посилання на те, що слідчий не роз'яснив виправданому незаконність пропозиції хабаря. Враховуючи освіту і професійний досвід виправданого, протизаконність хабаря не могла не бути йому відома, і відсутність спеціального попередження з боку слідчого не може тлумачитися як провокування на пропозицію і надання хабаря.
ВИСНОВКИ: ухвалення службовою особою рішень або вчинення нею дій при виконанні своїх повноважень, якщо за оцінкою зацікавленої особи воно є незаконним та/або необґрунтованим, саме по собі не може свідчити про підбурювання до надання хабаря. Крім того, навіть якщо в подальшому таке рішення буде скасовано через незаконність або необґрунтованість, це не може свідчити, без додаткових доказів, про те, що воно приймалося з корупційною метою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: службові кримінальні правопорушення, НСРД, провокація кримінального правопорушення
