Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 лютого 2024 року
у справі № 910/10009/22[1]
Господарська юрисдикція
Щодо суб'єкта, уповноваженого ухвалювати рішення про примусове відчуження/вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс" (далі - Позивач) подало позов до Київської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу Київської обласної військової адміністрації (далі - Відповідач) "Про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану" (далі - Наказ) в частині відчуження автомобілів, визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна, укладеного між сторонами в частині відчуження зазначених автомобілів (далі - Акт), та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу автомобіль.
Аргументи про юрисдикцію цього спору зводяться до виникнення між сторонами спірних правовідносини, які не стосуються захисту прав, свобод та інтересів Позивача у сфері публічно-правових правовідносин, оскільки ініційований Позивачем спір спрямований на захист майнових прав Позивача на вилучені Відповідачем Автомобілі і він має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Господарський суд ухвалив рішення, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову в задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Частинами першою та другою статті 4 цього Закону передбачено, що:
примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради;
у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.
Стаття 3 цієї редакції зазначеного Закону визначає, що військовим командуванням, якому згідно із цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:
Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Частиною другою статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Водночас частина перша статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", яка визначає військову адміністрацію, підстави та порядок її створення, передбачають, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Отже, законодавець відмежовує категорію "військове командування" ("військові формування" згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") від такого тимчасового державного органу як військова адміністрація (відповідної адміністративної одиниці: населеного пункту, району, області), що створюється під час та на територіях, на яких введено воєнний стан.
При цьому відповідна військова адміністрація, у разі її утворення, зважаючи на покладені на неї та її начальника повноваження, визначені положеннями статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та визначені цим Законом особливості, виконують в період правового режиму воєнного стану повноваження відповідних районних, обласних державних адміністрацій (частина четверта статті 4 цього Закону), а також повноваження сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих органів у разі утворення відповідних військових адміністрацій якщо ці органи не здійснюють покладених на них Конституцією та законами України повноважень, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом (частина третя статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Отже, обласна військова адміністрація (якою є Відповідач), що утворюється в умовах правового режиму воєнного стану, не належить до військового командування у розумінні статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" або військового формування згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому не наділена повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", ухвалювати рішення, видавати накази, безпосередньо вчиняти дії щодо примусового вилучення/відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, зокрема, і у місцевостях, де ведуться бойові дії.
ВИСНОВКИ: попри:
надання місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за участю органів місцевого самоврядування повноважень залучати підприємства, установи та організації усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців задля організації та забезпечення в установленому порядку виділення, зокрема транспортних засобів (підпункт 3 пункті 8 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію");
визначення також і військових адміністрацій відповідальними особами за примусове відчуження майна, вилучення його для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану та за видання про це відповідних документів встановленого зразка із залученням військових адміністрацій до здійснення зазначеного заходу (пункт 5 Плану), -
жодний із названих нормативних актів не передбачає повноваження військової адміністрації ухвалювати рішення (видавати наказ, розпорядження) про примусове відчуження/вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки цими повноваженнями закон імперативно наділяє лише військове командування, до якого військові адміністрації не належать (статті 4, 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", частини перша, друга статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура реквізиції, спори про захист права власності, майнові спори, повноваження військового командування
