Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 березня 2019 року
у справі № 910/2987/18
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору про визнання недійсними наказу про передачу майна та свідоцтва на право власності
Фабула справи: ПАТ «Київський радіозавод» звернулось з позовом до ПАТ «Явір-КРЗ» про усунення перешкод у користуванні майном.
Позивач вважав, що ПАТ «Явір-КРЗ» незаконно перешкоджає йому у користуванні майном та просив у судовому порядку зобов'язати відповідача звільнити приміщення будівлі-складу від його майна та усунути перешкоди в порушенні права власності шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи закриття проходу/проїзду автомобільного транспорту/працівників до вказаної будівлі-складу, оскільки відповідно до наказів Національного космічного агентства України Державне підприємство «Київський радіозавод» було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Київський радіозавод» якому у власність було передано майно, у тому числі будівля-склад.
ПАТ «Явір-КРЗ» звернулось з зустрічним позовом до ПАТ «Київський радіозавод», Департаменту комунальної власності виконавчого органу міської ради, Державного космічного агентства України про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності.
Відповідач у зустрічній позовній заяві вказав, що за своєю природою спірне приміщення є рухомим майном, оскільки не має фундаменту та може вільно переміщуватися без шкоди для цього майна (без втрати його цільового призначення), обміри, закріплені у технічній документації, не відповідають обмірам приміщення, яке перебуває у володінні відповідача, правовий режим нерухомої речі цьому майну було надано лише з видачею вказаного свідоцтва, а тому Національне космічне агентство України не могло передати це майно як нерухоме за рік до видачі свідоцтва.
Ухвалою суду першої інстанції зустрічну позовну заяву ПАТ «Явір-КРЗ» було повернув заявнику без розгляду, оскільки підстави та предмет позову за первісним та за зустрічним позовами різняться, первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах і не взаємопов'язані, крім того, вимоги за зустрічним позовом фактично заявлені до Департаменту комунальної власності виконавчого органу міської ради та Державного космічного агентства України, а не до позивача - ПАТ «Київський радіозавод».
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви скасовано, оскільки зустрічний позов ґрунтується на оспорюванні дійсності свідоцтва про право власності, а отже, можливе задоволення зустрічного позову і визнання недійсним свідоцтва про право власності ПАТ «Київський радіозавод» на спірне майно унеможливить задоволення первісного позову, тому ці позови є повністю взаємопов'язаними та їх доцільно розглядати разом.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Київський радіозавод» вказав, що позовні вимоги за зустрічним позовом заявлені виключно до Департаменту комунальної власності виконавчого органу міської ради, Державного космічного агентства України, та не містять вимог до позивача за первісним позовом - ПАТ «Київський радіозавод», отже первісний та зустрічний позов різняться предметами позову та стосуються різних правовідносин. На його думку, зустрічний позов може розглядатися тільки адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства, оскільки позов пред'явлений до суб'єктів владних повноважень, підпадає під юрисдикцію адміністративного суду згідно з пп.1 п.1 ст.19 КАС України і не може бути прийнятий до розгляду разом з первісним позовом.
Правова позиція Верховного Суду: характер спору у цій справі є приватноправовим з огляду на таке.
ПАТ «Явір-КРЗ» зазначає, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним наказу про передачу майна та свідоцтва про право власності стосується оспорювання права власності ПАТ «Київський радіозавод» на спірне майно.
Так, одним із доводів зустрічного позову ПАТ «Явір-КРЗ» було те, що станом на 2005 рік спірне приміщення вже перебувало у власності, а також фактичному володінні та користуванні ВАТ «Явір-КРЗ». Крім того, Національне космічне агентство України не мало права здійснювати передачу спірного приміщення відповідачу - ПАТ «Київський радіозавод» та визначати його як об'єкт нерухомості, оскільки доказів того, що це приміщення є нерухомим, у нього не було.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Оскільки зустрічний позов ПАТ «Явір-КРЗ» стосується оспорювання права власності ПАТ «Київський радіозавод» на спірне майно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір є не публічно-правовим, а виник з приводу захисту цивільного права особи.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про визнання недійсним наказу про передачу майна та свідоцтва на право власності на майно має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав ПАТ «Київський радіозавод» на спірне майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування як співвідповідачів (якщо позивач вважає їх винними у порушенні своїх прав) у такому спорі не змінює його приватноправового характеру.
Враховуючи те, що спір виник через спірне право власності між юридичними особами, то за суб'єктним складом сторін такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Також Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені в касаційній скарзі ПАТ «Київський радіозавод» доводи про відсутність підстав для об'єднання первісного та зустрічного позовів з огляду на таке.
Відповідно до ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Ст.180 ГПК України передбачено право відповідача пред'явити зустрічний позов. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що, на відміну від ст.60 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), цей Кодекс у чинній редакції не містить приписів щодо права відповідача пред'явити зустрічний позов виключно до позивача у справі.
Натомість відповідно до ст.180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Звідси право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Зважаючи на положення ч.2 ст.180 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду враховує, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
З огляду на предмет і підстави первісного та зустрічного позовів у цій справі Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про їх взаємопов'язаність, оскільки первісний позов ґрунтується на наявності у позивача свідоцтва про право власності на спірне приміщення, яке, як зазначає відповідач, перебуває у його володінні і фактичному користуванні як об'єкт нерухомого майна.
Виходячи з викладеного можливе задоволення зустрічного позову і визнання недійсним свідоцтва про право власності ПАТ «Київський радіозавод» на спірне майно унеможливлює задоволення первісного позову, а тому ці позови (незважаючи на пред'явлення відповідачем зустрічного позову до осіб, які не є позивачами за первісним позовом у справі) є взаємопов'язаними та їх доцільно розглядати разом.
Висновки: спір про визнання недійсними наказу про передачу майна та свідоцтва на право власності на майно має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав на спірне майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, а участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування як співвідповідачів (якщо позивач вважає їх винними у порушенні своїх прав) у такому спорі не змінює його приватноправового характер. Цей спір є не публічно-правовим, а виник з приводу захисту цивільного права особи.
Ключові слова: господарська юрисдикція, адміністративна юрисдикція, спільний розгляд, визнання права власності, статутний фонд, пов’язані спори
