Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 квітня 2024 року
у справі № 990/40/24
Адміністративна юрисдикція юрисдикція
Щодо неможливості розгляду спорів про відповідність Конституції України законів України в порядку адміністративного судочинства
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Верховної Ради України, Президента України, у якій просив:
- визнати Указ Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» протиправним та нечинним повністю; визнати незаконними дії Президента України, Верховної Ради України щодо подання та подальшого схвалення Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»;
- зобов'язати Президента України (у разі задоволення позову) публічно через ЗМІ вибачитися перед українським народом за прийняття помилкового, незаконного рішення.
На обґрунтування позову позивач зазначав, що Верховна Рада України ухвалила Закон України від 06.02.2024 № 3564-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (далі - Закон № 3564-ІХ), яким затверджено Указ Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 на 90 діб, тобто до 14.05.2024. Позивач посилається на те, що введення та продовження воєнного стану перешкоджає черговим президентським виборам, проведення яких в умовах воєнного стану законом прямо не заборонено. Тож, як наголошує позивач, існує порушення права громадян на проведення вільних виборів та демократію взагалі.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС.
ОЦІНКА СУДУ
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що хоча позовні вимоги ОСОБА_1 сформульовано як вимоги про визнання Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» протиправним і нечинним, визнання незаконними дій Президента України, Верховної Ради України щодо подання та подальшого схвалення цього Указу, але з огляду на зміст позовних вимог та їх підстави (обґрунтування) цей позов фактично стосується конституційності саме Закону № 3564-ІХ, без ухвалення якого згаданий Указ не набрав би юридичної сили як акт законодавства. При цьому слід сказати, що правовий акт (як рішення суб'єкта владних повноважень) є результатом низки процедурних нормативно визначених дій щодо його ухвалення, оскарження яких на предмет їх правомірності не може бути окремим (самостійним) без оскарження самого акта. Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 у частині оскарження дій Президента України та Верховної Ради України за своєю правовою сутністю є також вимогами щодо Закону № 3564-ІХ.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС слід розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України та Верховної Ради України, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких Президент України чи Верховна Рада України реалізують свої владні (управлінські) функції / повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.
Зважаючи на обставини, у зв`язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, зміст позовних вимог і наведене вище правове регулювання цих правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений у цій справі позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак правильно відмовив у відкритті провадження у цій справі.
ВИСНОВКИ: віднесення питання про відповідність Конституції України законів України до виключної компетенції Конституційного Суду України вказує на неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: конституційна юрисдикція, адміністративна юрисдикція, критерії розмежування судової юрисдикції, оскарження дій президента, оскарження дій ВРУ
