Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2024 року
у справі № 369/4929/19[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо правових наслідків відсутності захисника під час особистого обшуку затриманого
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції засуджено до позбавлення волі:
- ОСОБА_9 за частиною 2 статті 121 КК - на строк 8 років; за частиною 3 статті 146 КК - на строк 7 років; за частиною 2 статті 127 КК - на строк 6 років, і на підставі статті 70 КК остаточно - на строк 8 років;
- ОСОБА_10 за частиною 2 статті 121 КК - на строк 7 років; за частиною 3 статті 146 КК - на строк 5 років; за частиною 2 статті 127 КК - на строк 6 років, і на підставі статті 70 КК остаточно - на строк 7 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_11.
Апеляційний суд ухвалою залишив вирок без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, що передбачає причиновий зв'язок між порушенням прав людини і отриманими доказами. Хоча Суд послідовно визнає недопустимими показання, отримані від підозрюваної особи у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, однак не поширює цей підхід на оцінку допустимості речових доказів, які хоча й можуть бути отримані примусово, але існують незалежно від волі особи.
ВИСНОВКИ: Суд зазначає, що навіть якщо погодитися із стороною захисту, що під час особистого обшуку затриманого не було забезпечено право бути представленим захисником, обставини цієї справи не дають підстав вважати, що виявлення в нього під час особистого обшуку телефону стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні частини 1 статті 87 КПК. Властивості вилученої речі та інформації, яка в ній містилася, жодним чином не залежали від волі затриманого, тому присутність захисника під час вилучення не могла позначитися на цих властивостях.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок проведення особистого обшуку, слідчі (розшукові) дій, процедура затримання, критерії допустимості доказів
