Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 липня 2024 року
у справі № 361/4616/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо визнання протоколу обшуку та відеозапису до нього недопустимими доказами
Фабула справи: вироком суду ОСОБА_6 виправдано через недоведеність, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Апеляційний суд ухвалою залишив без змін виправдувальний вирок.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду про неналежність на недопустимість пред`явлених доказів, відсутність документів на підтвердження повноважень прокурора, а також не звернув увагу на порушення місцевим судом засад змагальності сторін у кримінальному провадженні.
Правова позиція Верховного Суду: суд обґрунтовано визнав недопустимими протокол обшуку та похідні від нього докази, мотивувавши своє рішення тим, що із дослідженого документу та переглянутого в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії встановлено, що її проведення супроводжувалось рядом порушень.
Зокрема, обшук проводився кількома працівниками поліції одночасно в різних місцях квартири, що, на переконання місцевого суду, не дає можливості констатувати про дотримання порядку проведення обшуку житла і забезпечення прав ОСОБА_6 .
Крім цього, під час обшуку слідчий не озвучив і не показав звідки і які саме речі вилучаються, їх кількість, тип і маркування. Так, суд вказав, що на відео зображено як після добровільної видачі ОСОБА_6 зброї, набоїв та дозвільних документів, серед інших речей, незрозуміло де слідчий відшукав пакет у якому також знаходилися патрони. Однак, працівники поліції під запис не вказали їх кількість і не оголошували індивідуальні ознаки, зокрема маркування. Як вказано у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року (справа № 306/2629/17, провадження № 51-2353км20) таке порушення є безумовною підставою для визнання обшуку недопустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК України дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Висновки: досліджений відеозапис процесу обшуку не містить відомостей про послідовність всіх дій під час проведення обшуку, а також інформації щодо належного упакування вилученого, перелік якого є дещо відмінним, ніж той, що зазначено у самому протоколі.
Зважаючи на усі ці порушення, суд дійшов переконання про те, що даний доказ (протокол обшуку та відеозапис до нього) є недопустимим, а фактичні дані, які у ньому відображені, отримані органом досудового розслідування з істотним порушенням вимог ст. ст. 104, 236 КПК України.
Ключові слова: формування доказової бази, оцінка доказів, обшук приміщення, незаконний обіг зброї
