Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 серпня 2024 року
у справі № 144/172/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо права іпотекодержателя оскаржити рішення слідчого судді про накладення арешту на майно, зокрема, на предмет іпотеки
Фабула справи: ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання представника ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» в особі директора ОСОБА_7 та накладено арешт на все майно, яке належить підприємству, а також зупинено торги щодо реалізації на електронних торгах ДП «Сетам» зазначеного майна.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник НБУ оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника НБУ закрито на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
Мотивація касаційної скарги: представник НБУ вказує, що НБУ є іпотекодержателем усього майна, яке належить ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» (на яке накладено арешт слідчим суддею) та має легітимне очікування на виконання рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому НБУ є «іншою особою», прав та інтересів якої стосується ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно та має право на апеляційне оскарження такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.
Положеннями п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України встановлено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
При цьому кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, зокрема, в абзаці 7 ч. 7 ст. 173 КПК України передбачається, що, крім підозрюваного, обвинуваченого, ще й треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення. При цьому за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі у судовому розгляді.
Висновки: НБУ, будучи іпотекодержателем усього майна ПрАТ та маючи легітимне очікування на виконання рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки такого майна, може бути тією особою, яка, з огляду на положення, передбачені ч. 2 ст. 24, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна ПрАТ, оскільки таке рішення слідчого судді стосується інтересів НБУ.
Ключові слова: принцип інстанційності, доступ до правосуддя, запобіжні заходи, межі повноважень слідчого судді
