Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 11 вересня 2024 року
у справі № 930/191/23
Цивільна юрисдикція
Щодо належного підписання письмового процесуального документа
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до районного управління поліції Головного управління Національної поліції, в якому просив стягнути суму 834 000,34 грн на його користь з Державного бюджету на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суд першої інстанції постановив вважати позовну заяву неподаною та повернув її заявникові.
Ухвалою апеляційний суд постановив апеляційну скаргу, подану від імені ОСОБА_1, на ухвалу суду першої інстанції вважати неподаною та повернув особі, від імені якої її подано. Апеляційний суд мотивував зазначене рішення тим, що оскільки підпис в апеляційній скарзі розташований не під текстом апеляційної скарги, а у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом цієї скарги, тому ухвалою залишив апеляційну скаргу без руху та надав заявникові можливість усунути цей недолік. Заявник ОСОБА_1 відмовився від виконання вимог ухвали суду, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
ОЦІНКА СУДУ
Підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства.
Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності).
Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу.
У цивільному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення правової проблеми, щодо розв'язання якої сторони не дійшли згоди. Цей процес є доволі формалізованим і детально визначеним законом, тому надання його учасникам під час реалізації їхніх процесуальних прав можливості вчиняти дії, які викликатимуть сумнів щодо їхніх правових наслідків, не відповідатиме завданню цивільного судочинства.
Підписання документа перед його текстом, що зумовлено винятково невмотивованим власним бажанням заявника, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням цивільного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення.
Для процесуального закону є характерною певна послідовність викладення нормативно-правових приписів - правил поведінки, що впливає на послідовність вирішення усіх процесуальних питань, які в цивільному процесі постають перед судом та його учасниками.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на конструкцію нормативного регулювання суспільних відносин, передбачену в ЦПК України. Стаття 356 ЦПК України, яка регламентує форму і зміст апеляційної скарги, передбачає певну послідовність викладу законодавчих приписів. Законодавець передусім зазначає, що апеляційна скарга подається у письмовій формі (частина перша цієї статті); далі - про те, що особа, яка подає апеляційну скаргу, має зазначити найменування суду, до якого подається скарга (пункт 1 частини другої), повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу (пункт 2). Наприкінці особа має зазначити перелік документів та інших матеріалів, що додаються (пункт 9).
Лише після викладення нормативних вимог до змісту апеляційної скарги у частині третій наведеної статті Кодексу закон урегульовує, що таке процесуальне звернення має бути підписано заявником.
За наведеною логікою побудови згаданої статті процесуального закону підпис особи, яка звертається з процесуальним документом до суду, підсумовує викладене вище за текстом, що тим самим унаочнює погодження з усім тим, що в ньому наведено. Хоча формально у процесуальному законі немає формалізованої вимоги щодо розташування місця накладення підпису заявника (автора звернення), проте це випливає із його змісту і духу закону.
Наміром законодавця було структурувати вимоги до апеляційної скарги не лише у змістовному (перелік певної інформації, яку особа, що подає апеляційну скаргу, має викласти), а й логічно-послідовному (хронологічному) контексті (найменування суду, до якого подається апеляційна скарга, не повинне зазначатися наприкінці апеляційної скарги; а отже й підпис особи, яка подає апеляційну скаргу, чи її представника не має розташовуватися на початку апеляційної скарги).
Тож лише після визначення всього обсягу обов`язкової інформації, згаданої у частині другій статті 356 ЦПК України, законодавець указує на те, що апеляційна скарга має бути підписана особою, яка її подає, або представником такої особи.
ЦПК України передбачає подібні за змістом правила також і для інших процесуальних документів: заяви про забезпечення доказів (стаття 117), заяви про скасування судового наказу (стаття 170), позовної заяви (стаття 175), відзиву (стаття 178), письмової заяви, клопотання, заперечення (стаття 183), заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285), касаційної скарги (стаття 392).
Загальноприйнятою практикою є розташування підпису автора документа наприкінці нього. Таке розташування підпису логічно завершує виклад думок автора та підтверджує його згоду з усім написаним вище; до того ж воно відповідає загальним правилам композиції тексту і сприяє його кращому сприйняттю. Відступ від цього стандарту може призвести до сумнівів у дійсності документа або його окремих частин.
Підпис перед текстом документа не виконуватиме посвідчувальної функції щодо його змісту, може виконувати інші завдання, зокрема візування.
Такої ж позиції щодо місця розташування підпису дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини, який у роз`ясненні «Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути» (CommonMistakes inFilling inthe ApplicationForm andHow toAvoid Them) помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці (not sending the application form with the original signature at the end).
ВИСНОВКИ: належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після викладення основного тексту цього документа чи відомостей про додатки до нього (у разі їх наявності).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги до процесуальних документів, обов'язки учасників процесу, вимоги до підписання документів
