Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 жовтня 2024 року
у справі № 1-144
Кримінальна юрисдикція
Щодо неналежного способу захисту конвенційного права за заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_19 та його захисник ОСОБА_20 подали до Великої Палати Верховного Суду заяви про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_19 за виключними обставинами, які є аналогічними за своїм змістом.
Заявники, посилаючись на констатоване ЄСПЛ у справі «Демидецький проти України» від 06 жовтня 2022 року порушення статті 3 Конвенції, та, на їхню думку, порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 у поєднанні з пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо ОСОБА_19 , просять скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявники вказують на те, що ЄСПЛ встановлено, що у період з 31 липня 2005 року по 02 серпня 2005 року ОСОБА_19 отримав численні тілесні ушкодження, коли перебував під контролем працівників міліції. Вказане, з урахуванням обставин справи, свідчить про жорстоке поводження із засудженим. Заявники також зазначили про те, що органи державної влади зі свого боку не забезпечили оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів. Крім того, заявники наголошують, що було порушено право ОСОБА_19 на захист, оскільки розгляд кримінальної справи щодо нього у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ проведено за відсутності ОСОБА_19 та його захисника.
ОЦІНКА СУДУ
Рішенням ЄСПЛ щодо заявника констатовано порушення лише ст. 3 Конвенції, матеріальний аспект якого знайшов своє відображення в тому, що під час досудового розслідування ОСОБА_19 був підданий жорстокому поводженню з боку працівників міліції.
Таким чином, повне відновлення юридичного стану шляхом скасування судових рішень щодо ОСОБА_19 з призначенням нового розгляду справи не є можливим, оскільки ЄСПЛ у своєму рішенні встановив факт порушення Конвенції щодо жорстокого поводження працівників правоохоронних органів саме під час досудового розслідування. Однак, Суд не дійшов висновку про загальну несправедливість судового розгляду справи, у якій заявника було засуджено, та не констатував інших порушень Конвенції, які були б безпосередньо пов`язані з проведеним судовим розглядом і постановленими за його підсумками судовими рішеннями.
У своїх заявах про здійснення провадження за виключними обставинами засуджений ОСОБА_19 та його захисник наполягають на повторному розгляді справи судом, тобто просять застосувати інший, не відображений у рішенні ЄСПЛ «Демидецький проти України» додатковий захід індивідуального характеру, передбачений для випадків, коли є можливим відновлення попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
Однак ЄСПЛ не визнавав рішення національних судів у справі ОСОБА_19 такими, що по суті суперечать Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінального провадження, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті (виправлені) іншим способом, аніж під час повторного розгляду справи.
ВИСНОВКИ: повторний судовий розгляд у цій кримінальній справі, включаючи поновлення провадження, не може бути належним способом захисту конвенційного права (ст. 3 Конвенції), за порушення якого було визначено справедливою сатисфакцією виплату присуджених коштів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави перегляду судових рішень, способи судового захисту, порушення Конвенції
