Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 жовтня 2024 року
у справі № 369/4157/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо наслідків закриття кримінального провадження за обвинуваченням померлої особи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Києво-Святошинський районний суд Київської області вироком від 23 листопада 2023 року визнав ОСОБА_6 винуватим і засудивдо покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 указаного Кодексу - на строк 4 роки; ч. 4 ст. 185 КК - на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 березня 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року в справі № 3-р(II)/2022, принцип презумпції невинуватості діє на всіх етапах кримінального провадження та після його завершення. Він захищає особу від осуду з боку публічної влади, доки її винуватість не буде доведена в законному порядку обвинувальним вироком суду. Лише вирок суду може встановити винуватість, інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
ВИСНОВКИ: оскільки суд закрив кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з її смертю, суди не вправі були посилатися в рішеннях на вказану особу в контексті вчинення нею кримінального правопорушення. Це суперечить принципу презумпції невинуватості й може створити враження про її винуватість, що є неприпустимим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: засади кримінального провадження, підстави закриття кримінального провадження, злочини проти власності
