Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 лютого 2025 року
у справі № 420/26651/23[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо обміну раніше виданого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 пред'явив позов до відділу Головного управління Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Болградського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України, щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID-1 ОСОБА_1;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України обміняти, оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Підставою виникнення спору у цій справі слугувало надання відмови позивачці у видачі їй паспорту громадянина України зразка 1994 року у зв`язку з тим, що отриманий нею у 2019 році паспорт у вигляді ID-картки є пошкодженим та у зв`язку з тим, що по своїм релігійним переконанням вона не може отримати ID-картку громадянина України.
Отже, фактично позивачка звернулась із вимогою про обмін пошкодженого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що 1 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм.
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
З огляду на наведене, колегія суддів уважає безпідставними посилання позивачки на її небажання надати згоду на обробку персональних даних та намір отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого їй раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
ВИСНОВКИ: використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок волевиявлення останньої шляхом надання позивачкою згоду на обробку персональних даних з присвоєнням унікального номер запису в Реєстрі, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого їй раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: міграційні спори, вимоги до паспортних документів, порядок отримання паспортного документа
