Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 лютого 2025 року
у справі № 161/9079/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо наявності у діях особи ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 5 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності або займатися освітньою і виховною діяльністю на строк 15 років, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Суд відхиляє доводи захисника стосовно відсутності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення та відсутності умислу ОСОБА_7 на вчинення злочину. На думку захисника, з досліджених доказів не убачається, що остання добровільно зайняла відповідну посаду.
Проте зазначені твердження спростовуються дослідженими належними і допустимими доказами, з яких чітко видно, що ОСОБА_7 добровільно почала працювати в незаконному органі «Міністерство освіти та науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області.
Крім того, свідок ОСОБА_8, відповідно до вимог статей 23, 95 КПК України, під час судового розгляду показала, що після військового вторгнення російської федерації до України та окупації частини Запорізької області ОСОБА_7 почала обіймати владну посаду в окупаційній адміністрації, про що свідок бачила особисто публікації в телеграм-каналі та інших електронних виданнях окупаційної влади. Також вказала, що ОСОБА_7 добровільно обійняла посаду в окупаційній владі, це було видно з її поведінки, піднесеного настрою, бажання працювати на російських загарбників.
Також факти, висвітлені в мережі «Інтернет» та каналі багатоплатформового месенджера «Телеграм», є свідченням невимушеності поведінки ОСОБА_7 , відсутності будь-якого примусу щодо неї, а отже, і цілковитої добровільності її дій.
ВИСНОВКИ: суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. При цьому, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, на усвідомленість і добровільність дій обвинуваченої також указує їх характер та тривалість, оскільки вона не склала своїх повноважень першого заступника так званого «міністра освіти і науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області, не вчиняє жодних дій для дотримання законних інтересів української держави, а навпаки, здійснює пропаганду на цій території з метою дискредитації дій української влади, а також для подальшого встановлення окупаційної влади, штучного створення в місцевих мешканців хибних уявлень про добрі наміри окупаційних військ та незворотне і стабільне існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: Злочини проти основ національної безпеки, співпраця з окупаційною владою, колабораційна діяльність
