Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 березня 2025 року
у справі № 161/620/19[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо юридичного значення насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, чи реальної погрози негайно його застосувати при заволодінні майном або його утримання
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 визнано винуватими та засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк: ОСОБА_15 - 4 роки; ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 - 5 років кожному.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки кожному та покладено на них відповідні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 визнано невинуватими та виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК України (за епізодами: від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19; від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_22; від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24; від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26) та ч. 2 ст. 342 КК України, а ОСОБА_14 ще й за ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з недоведеністю у вчиненні ними даних кримінальних правопорушень на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Вироком апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 в частині кваліфікації їх дій, вирішення цивільних позовів потерпілих та процесуальних витрат у провадженні та ухвалено свій вирок, яким визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень та засуджено:
ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 за:
- ч. 3 ст. 187 КК України (за епізодом від 21 березня 2018 року щодо потерпілої ОСОБА_27 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років кожного;
- ч. 4 ст. 187 КК України (за епізодами: від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19; від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_22; від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_2; від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців кожного.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців кожному.
ОСОБА_9 за:
- ч. 3 ст. 187 КК України (за епізодом від 21 березня 2018 року щодо потерпілої ОСОБА_27 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- ч. 4 ст. 187 КК України (за епізодом від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України (за епізодом від 21 березня 2018 року щодо потерпілої ОСОБА_27) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_22, ОСОБА_22, ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 залишено без розгляду.
Вирішено питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
В решті вирок суду першої інстанції (в частині виправдання ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, а ОСОБА_14 ще й за ч. 1 ст. 263 КК України) - залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) є різновидом викрадення, вирізняючись з-поміж інших видів викрадення тим, що злочинець не приховує свого наміру протиправно вилучити майно в потерпілого, при цьому ігнорує волю потерпілого чи третіх осіб.
Водночас дії, розпочаті як крадіжка, і у разі застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи чи висловлювання погрози його застосування, слід кваліфікувати як розбій.
При цьому розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства.
У розбої напад завжди пов`язаний із насильством або погрозою його застосування. Зусилля нападника спрямовані насамперед проти особи (потерпілого, власника майна); застосовуються проти її волі та/або поза її волею (у разі застосування сильнодіючих, отруйних речовин чи газів тощо).
Метою такого насильства є намір відразу подавити опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Нападник покладається й обирає форми (способи) насильства, які самі по собі становлять реальну небезпеку для життя і здоров`я потерпілого у разі їх негайного застосування чи впродовж нападу. В уяві нападника таке насильство забезпечує безперешкодний перехід чужого майна на його користь або уможливлення його утримання, якщо воно вже у нього перебувало.
Зовнішні прояви нападу і насильства (погрози його застосування) можуть збігатися у часі або між ними є часовий розрив, особливо тоді, коли насильство застосовується для утримання майна, яким особа володіла на момент його застосування. Має значення місце, пора доби, обстановка, обставини, форма та порядок перебігу нападу і застосування насильства.
При цьому слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
ВИСНОВКИ: коли насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілого, чи реальна погроза негайно його застосувати є засобом заволодіння майном або його утримання, таке насильство має юридичне значення як складова частина дій особи, пов`язаних із заволодінням майном потерпілого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, кваліфікація розбою, насильницькі злочини
