Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2025 року
у справі № 333/11505/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо обставини, яка не є підставою для зміни виду застосованих примусових заходів медичного характеру
ФАБУЛА СПРАВИ
За ухвалою суду першої інстанції клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 задоволено. Застосованодо ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Апеляційний суд ухвалою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до положень ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Тож ст. 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). У той же час ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
Згідно з ч. 4 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
ВИСНОВКИ: обґрунтовуючи застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, суди в оскаржуваних рішення виходили із того, що оскільки ОСОБА_7 страждає на розлад психічної діяльності - гострий органічний шизофреноподібний розлад та вчинив суспільно небезпечні діяння, які хоч і не пов'язані із посяганням на життя іншої особи, однак пов'язані з посяганням на здоров'я потерпілої та становить загрозу для останньої, то вимога сторони захисту про застосування до нього примусових заходів у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом є безпідставним.
Тож, на переконання колегії суддів, закриття кримінального провадження в частині вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суттєво не впливає на визначений йому вид примусових заходів медичного характеру та не свідчить про істотну диспропорцію між визначеним судами видом таких заходів та характером захворювання, тяжкістю вчиненого діяння, а також ступенем небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ПЗМХ, підстави застосування ПЗМХ, стан неосудності
