Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 листопада 2025 року
у справі № 334/3871/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо права особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, виступати у судових дебатах та з останнім словом
Фабула справи: ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, задоволено клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_12 примусових заходів медичного характеру за вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Мотивація касаційної скарги: захисник вказує, що місцевий суд усупереч приписам ст. 365 КПК України після стадії судових дебатів, не надавши ОСОБА_12 останнього слова, видалився до нарадчої кімнати, а таке порушення є істотним і зумовлює скасування оспорюваних рішень.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ст. 363 КПК України, після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
У подальшому, після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом. За змістом ст. 365 КПК України останнє слово є персоніфікованим етапом судового провадження і полягає в особистому зверненні обвинуваченого до суду.
Згідно з положенням ст. 3 КПК України особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та його законний представник є сторонами кримінального провадження.
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відбувається в особливому порядку, який викладено в главі 39 КПК України.
Норми ст. 512 КПК України передбачають, що судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов'язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника та захисника.
Отже, дана стаття визначає, що особа, до якої можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, користується правами підозрюваного, обвинуваченого (ст. 42 КПК України) та здійснює їх через законного представника (ст. 44 КПК України) чи захисника (ст. 52 КПК України).
Висновки: особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого, передбаченими ст. 42 КПК України у тому числі правом виступати у судових дебатах та з останнім словом в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника та захисника, що не виключає права такої особи особисто звернутися до суду після виступу законного представника та захисника у судових дебатах.
Надання такій особі права особистого виступу перед судом після проголошення промов законного представника та захисника у судових дебатах, без роз'яснення йому права на участь у судових дебатах та виступу з останнім словом, не становить порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили б чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ключові слова: справедливість судового рішення, мотиви ухвалення рішення, стан неосудності, суб'єкт злочину
