Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 травня 2025 року
у справі № 705/2043/14-к[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо підстави для проведення ефективного офіційного розслідування за заявою про жорстоке поводження з боку суб'єктів владних повноважень
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 засуджено за п.10 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років; за ч. 3 ст. 153 КК (в редакції 2014 року)до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років; за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 185 КК у зв`язку із закінченням строків давності та на підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень виключив покарання за ч. 1 ст.185 КК. Ухвалив вважати ОСОБА_9 засудженим за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, за ч. 3 ст. 153 КК (в редакції 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахував ОСОБА_9 в строк відбування призначеного вироком покарання період його попереднього ув'язнення з 08 січня 2014 року по 10 травня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Як убачається з матеріалів провадження, про застосування до нього 05 січня 2014 року незаконних методів працівниками МВ УМВС України, ОСОБА_9 вперше заявив лише в суді апеляційної інстанції під час перегляду вироку міськрайонного суду від 10 грудня 2014 року. До цього часу ані під час досудового розслідування, ані під час розгляду справи судом першої інстанції він жодного разу про будь-який тиск на нього не заявляв, при цьому, як убачається з матеріалів провадження, за заявою ОСОБА_9 від 26 лютого 2014 року йому було залучено захисника.
З огляду на заву ОСОБА_9 апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2015 року доручив прокурору області провести перевірку доводів обвинуваченого, внести його заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести досудове розслідування.
Разом з тим, як убачається з матеріалів провадження, відповідно до постанови старшого слідчого СВ прокуратури області ОСОБА_17 про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2015 року слідчим відділом прокуратури області проводилось досудове розслідування кримінального провадження від 17 червня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, разом з тим в ході всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки показань, висновку службового розслідування та документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, не здобуто будь-яких доказів, що вказували б на вчинення співробітниками МВ УМВС України ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Інтереси ОСОБА_9 були представлені професійним захисником, який уповноважений був уживати усіх передбачених законом заходів для захисту інтересів свого підзахисного. Разом з тим, у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що зазначена постанова стороною захисту була оскаржена у передбаченому КПК порядку.
За таких обставин, колегія судді вважає, що доводи сторони захисту щодо тиску з боку правоохоронних органів на засудженого, його самообмову та формальний розгляд його скарги є необґрунтованими.
ВИСНОВКИ: коли особа небезпідставно заявляє про те, що вона була піддана жорстокому поводженню з боку суб'єктів владних повноважень, це вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Водночас для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести таке розслідування, заява має бути «небезпідставною». Особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку її розслідування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: незаконні методи розслідування, право на захист, принцип заборони катування
