Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 травня 2025 року
у справі № 752/21713/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо права заявника на професійну правничу допомогу для апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою слідчого судді районного суду міста залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на постанову про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат ОСОБА_8 оскаржила її в апеляційному порядку.
Суддя-доповідач апеляційного суду ухвалою від 26 червня 2024 року на підставі ч. 3 ст. 399 КПК повернув її апеляційну скаргу, мотивуючи своє рішення тим, що скаргу подано адвокатом як представником заявника, тобто особою, яка, виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК, не має права подавати апеляційну скаргу.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Згідно з ч. 2 цієї статті заявник має право: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Таким чином, у ст. 60 КПК чітко не зазначено про те, що заявник має право мати представника.
Водночас відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Воловік проти України» зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Воно складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При цьому зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать верховенство права, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункти 1, 14, 17 ч. 1 ст. 7 КПК).
Так, за правилами ч. 1 ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частинами 1, 3 ст. 21 КПК передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 цієї статті гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
При цьому, як видно з положень п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК, рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржене заявником.
Частиною 2 ст. 309 КПК визначено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
ВИСНОВКИ: суддя суду апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, не врахував положень законів та, як наслідок, дійшов передчасних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги представника - адвоката у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
Указане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень слідчого судді, право на апеляційне оскарження, право на правову допомогу, порушення вимог КПК
