Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 липня 2025 року
у справі № 750/11077/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо допустимості як доказів звітів фізичної особи – підприємця про нестачу товару, виявлену в ході інвентаризації в магазині роздрібної торгівлі
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком засудив ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а згідно зі ст. 75 КК звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та поклав обов'язки, передбачені ст. 76 указаного Кодексу: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та вирішення цивільного позову, ухвалив новий вирок, яким призначив засудженій за ч. 4 ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, а також постановив стягнути з неї на користь ОСОБА_9 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Виключено посилання як на обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_8: на вчинення кримінального правопорушення у стані сильного душевного хвилювання, оскільки воно було вчинено в результаті конфлікту через неможливість повернути придбаний товар та отримати за нього сплачену суму коштів, конфлікт тривав істотний час, а сума коштів, сплачених за вказаний товар, яка підлягала поверненню, є значною; позитивну характеристику обвинуваченої, те, що вона є самодостатньою, працевлаштована, має сім`ю і виховує неповнолітню дитину. У решті вирок щодо ОСОБА_8 апеляційний суд залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Показання потерпілої і свідка були підтверджені сукупністю інших доказів у справі, зокрема показаннями свідка ОСОБА_13, який під час телефонного повідомлення про конфлікт у магазині через неповернення грошей чув слова: «Мама, не бери, не чіпай, навіщо воно треба», а коли прибув на виклик, дізнався про відкрите викрадення товару з магазину; даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок ОСОБА_12 прямо вказала на обвинувачену ОСОБА_8 як на особу, яка 11 січня 2023 року відкрито викрала куртку з магазину; даними протоколу від 15 лютого 2023 року про зняття показань з технічних приладів і технічних записів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису, надані записи з камер спостереження, установлених у приміщенні ТРЦ «Голлівуд» і на фасаді будівлі на оптичному носії (диску), на якому зафіксовано, що ОСОБА_8 заходила в ТРЦ з пакетом білого кольору з написом «Бутс» у руках, усередині якого знаходилася темна куртка, яку родина ОСОБА_14 мала намір повернути до магазину, а коли ця родина залишала торговельний центр, обвинувачена вже тримала в руках білу куртку із хутряним капюшоном, а білий пакет із написом «Бутс» із темною курткою в той час ніс у руках її чоловік.
Як правильно відзначив апеляційний суд, поведінка самої обвинуваченої ОСОБА_8 та надалі поведінка її родини, зафіксовані камерами зовнішнього спостереження, указують на те, що обвинувачена усвідомлювала протиправність своїх дій та вчинила їх умисно. Також про умисел ОСОБА_8 на заволодіння чужим майном свідчили її вимоги до продавця про негайне повернення грошей та погроза в іншому випадку забрати будь-який товар із магазину. ОСОБА_8, усвідомлюючи, що її дії очевидні для продавчині магазину, в присутності свого чоловіка та дочки відкрито зняла куртку зі стійки з товаром у магазині та покинула його приміщення, після чого залишила й приміщення самого торговельного центру. Апеляційний суд також зауважив, що твердження ОСОБА_8 про те, що вона пішла з магазину з курткою, яку придбала з дочкою 10 січня 2023 року, спростовується письмовими доказами, згідно з якими 10 січня 2023 року була придбана куртка чорного кольору, а наступного дня з магазину викрадена куртка білого кольору.
ВИСНОВКИ: предметом дослідження апеляційного суду були й доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказів звітів про виявлення нестачі в магазині, відсутність у матеріалах кримінального провадження висновку інвентаризаційної комісії та експертної оцінки викраденого майна, визначення відсотка націнки магазину. Апеляційний суд указав, що відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення від 02 вересня 2024 року № 879 «Про інвентаризацію активів та зобов'язань», фізичні особи - підприємці (далі - ФОП) не зобов'язані проводити інвентаризацію своїх активів і зобов'язань. Вимоги про її проведення, прописані у вказаних законодавчих актах, не поширюються на ФОП, а застосовуються тільки до юридичних осіб. До того ж підприємці можуть проводити інвентаризацію з власної ініціативи. Для цього не потрібно дотримуватися вимог Положення № 879. ФОП можуть проводити інвентаризацію вибірково, на власний розсуд. У такому випадку інвентаризація проводиться у вільному порядку, її може робити сам підприємець чи його працівники. Інвентаризація оформляється в довільній формі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, склад розбою, критерії допустимості доказів
