Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 вересня 2025 року
у справі № 487/5115/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування крадіжки та грабежу
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Чинний КК України визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна, натомість грабіж (ст. 186 зазначеного Кодексу) - як відкрите викрадення чужого майна. Отже, склади цих злочинів відрізняються за способом їх вчинення.
Крадіжка - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Таємність як спосіб вчинення крадіжки характеризується двома критеріями - об'єктивним та суб'єктивним. Перший стосується зовнішньої обстановки вчиненого викрадення, вважається таємним, коли заволодіння майном відбувається за відсутності будь-яких осіб (власників, очевидців, осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно), у присутності інших осіб, але непомітно для них або вони у зв`язку з фізичними чи психічними особливостями були нездатні дати належну правову оцінку заволодінню майном, з розрахунком на потурання від інших осіб, чи коли інші особи переконані у правомірності дій винного.
Суб`єктивний критерій таємності як способу крадіжки означає прагнення винного діяти непоміченим з боку інших осіб, таким чином, щоб не викликати будь-якого опору.
Натомість грабіж це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. Під час грабежу винний діє відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів до того, щоб покласти край викраденню. Останнє в ході грабежу вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, і така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення.
Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК та констатує неможливість перекваліфікації його дій на ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки, як установили суди, дії ОСОБА_7 щодо заволодіння майном потерпілої були виявлені останньою, проте, незважаючи на це, він продовжив свої дії, тікав від неї з викраденим телефоном.
ВИСНОВКИ: розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити із спрямованості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, правила кваліфікації злочинів, суміжні склади злочинів
