Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2025 року
у справі № 753/19118/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо достатніх підстав, які свідчать про досягнення спільного умислу між співучасниками кримінального правопорушення
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції визнано винуватими та призначено покарання:
- ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 1 ст.357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
До того ж на кримінально-правову оцінку вчиненого не впливає те, що хтось із співучасників вважав, що вчинюється шахрайство, а насправді вчинювався грабіж і, як наслідок, діяння кваліфікуються як грабіж.
У разі спільного вчиненні кримінального правопорушення, співвиконавці можуть діяти як послідовно, так і паралельно. Вони можуть розподілити між собою ролі і хтось один або кілька співвиконавців можуть виконувати більшу частину дій, аніж інші. Такий розподіл ролей є частиною попередньої домовленості між особами, або ж може бути скоординований вже у ході вчинення конкретного злочину з урахуванням розвитку подій. Однак дії всіх співвиконавців є спільними і отримують кримінально-правову оцінку із покликанням на кваліфікуючу ознаку, яка вказує на вчинення кримінально-караного діяння у співучасті.
у цьому провадженні достатньо доказів, які підтверджують винуватість обох засуджених у вчиненні кваліфікованого складу грабежу. Той факт, що ОСОБА_8 визнав винуватість не є єдиним доказом у провадженні.
Окрім цього і сам ОСОБА_7 не заперечував у суді того, що ОСОБА_8 запропонував йому підзаробити і він думав, що заробіток буде пов'язаний із вчиненням шахрайств. Також ОСОБА_7 повідомив суду, що вони діяли з ОСОБА_8 по обставинах і конкретного плану злочинних діянь щодо потерпілих не складали. Він був поряд із ОСОБА_8, який спілкувався з потерпілими і мав викликати таксі у разі потреби.
Детальні показання обох потерпілих дають підстави дійти висновку про злагодженість та послідовність дій засуджених та наявність змови між ними на вчинення грабежів. Поведінка ОСОБА_7 вказує на те, що йому була відведена роль фізичної присутності для підсилення тих погроз, які висловлював ОСОБА_8.
ВИСНОВКИ: у разі, коли особа усвідомлює, що можливо буде вчинюватися певне кримінально-каране діяння і розуміє свою роль у спільному вчиненні такого діяння із іншою особою, то це є достатніми підставами, які свідчать про досягнення спільного умислу між співучасниками.
Помилка особи у юридичній кваліфікації вчиненого жодним чином не впливає на те, що далі відповідне діяння отримає правильну кримінально-правову оцінку з посиланням на положення кримінального закону. Головним є встановлення у вчиненому ознак певного складу кримінального правопорушення, яке інкримінується у конкретному кримінальному провадженні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, правила кваліфікації злочинів, співучасть у злочині
