Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2025 року
у справі № 524/3696/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо обов'язку сторони обвинувачення довести допустимість НСРД
ФАБУЛА СПРАВИ
Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 369-2 КК до штрафу у розмірі 25500 грн.
Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок та виключив з наведеного у його мотивувальній частині формулювання обвинувачення твердження про те, що засуджений отримав неправомірну вигоду за вплив на командира роти УПП ОСОБА_9, а в решті залишив вирок без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 87 КПК докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є недопустимими, і суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Відповідно до частини 2 статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор звернувся до відповідного апеляційного суду з клопотанням про розсекречення ухвал про надання дозволу на проведення НСРД у 2020 році, однак отримав відмову через недоліки в оформленні клопотання.
Попри клопотання сторони захисту про відкриття цих ухвал, наступного разу прокурор звернувся з відповідним клопотанням до апеляційного суду лише в 2022 році після того, як ці ухвали були знищені 24 лютого 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану на території України.
Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що така поведінка сторони обвинувачення свідчить про вжиття стороною обвинувачення всіх необхідних та своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення ухвал. Тому суд доходить висновку, що сторона обвинувачення не виконала свій обов'язок довести допустимість НСРД.
ВИСНОВКИ: ухвали слідчого судді, які надають дозвіл на проведення відповідних НСРД, хоча і не є самі по собі доказами, що стосуються предмету доказування у значенні статті 91 КПК, однак є документами, які мають довести, що НСРД проводилися на підставі відповідних дозволів. Ці документи повинні досліджуватися під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги до НСРД, критерії допустимості доказів, процесуальний статус сторони обвинувачення
