Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2025 року
у справі № 725/4553/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо військових формувань, на які поширюється положення диспозиції ч. 2 ст. 114-2 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 114-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
У вироку місцевий суд зазначив, що факт поширення інформації щодо розташування спеціального правоохоронного формування у складі ЗСУ - ІНФОРМАЦІЯ_2, з можливістю його ідентифікації на місцевості, враховуючи, що така інформація не є загальнодоступною, не розміщувалася у відкритому доступі ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ, Міністерством оборони України та Генеральним штабом ЗСУ за обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, підтверджується показаннями самої ОСОБА_6, свідків, які є чіткими, логічними, послідовними, письмовими доказами, дослідженими відеозаписами обставин події, які є безспірними та такими, що доповнюють один одного.
Зокрема, судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до об'єктивних даних, а також з оглянутого відеозапису, ОСОБА_6 після неодноразових зауважень як військовослужбовців, а у подальшому і працівників поліції, які прибули на місце події у складі слідчо-оперативної групи, розуміла та усвідомлювала що вчиняє фіксування військовослужбовців та військового об'єкта, після чого відеозапис виклала у вільний доступ через мережу Інтернет.
За викладених місцевим судом у вироку фактичних обставин справи, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 114-2 КК, а саме як поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, є правильною.
ВИСНОВКИ: положення диспозиції ч. 2 ст. 114-2 КК, зважаючи, що її положення стосуються поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, тобто охоплюють всі структури, які становлять або мають відношення до системи ЗСУ без будь-якої конкретизації або виключень, до яких відноситься у томі числі й Військова служба правопорядку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, конфіденційна інформація, правовий режим військових формувань
