Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2025 року
у справі № 953/16700/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо форми рішення апеляційного суду у разі застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, що погіршує правове становище обвинуваченого
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 було засуджено:
- за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
- за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 09 травня 2023 року ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 4 місяці.
Апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінив, ухвалив вважати його засудженим:
- за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 307 КК та призначити покарання із застосуванням ст. 69-1 КК у виді позбавленні волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
- за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 09 травня 2023 року остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк на 8 років 4 місяці з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у передбачених цією нормою випадках, коли при цьому не погіршується становище обвинуваченого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК.
Водночас положеннями ст. 421 КПК передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Таким чином, системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК вказує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали.
Згідно з положеннями ст. 59 КК конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого за умови вчинення, зокрема, тяжкого та особливо тяжкого корисливого злочину, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
ВИСНОВКИ: застосування судом апеляційної інстанції додаткового покарання у виді конфіскації майна є погіршенням правового становища засудженого, оскільки стосується його власності, а тому враховуючи положення статей 420, 421 КПК рішення апеляційного суду мало бути ухвалено у формі вироку, а не ухвали.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги до судових рішень, порушення вимог КПК, принцип недопустимості погіршення становища засудженого
