Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 січня 2019 року
у справі № 350/1425/17
Цивільна юрисдикція
Щодо кваліфікації ДТП за участю велосипедиста як взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки
Фабула справи: ОСОБА_8, керуючи автомобілем, вчинив наїзд на велосипедиста - ОСОБА_9, внаслідок ДТП останній від отриманих травм помер на місці події. ОСОБА_4 - дружина загиблого, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - діти загиблого звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Оскільки ДТП сталася внаслідок необережності потерпілого, а відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було та він не мав можливості уникнути зіткнення, суд зменшив розмір відшкодування завданої позивачам смертю ОСОБА_9 моральної шкоди.
Мотивація касаційної скарги: суди не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_8 не винен у смерті ОСОБА_9, а ДТП сталася виключно з вини останнього. А також, при визначенні розміру моральної шкоди, суди не надали належної правової оцінки стосункам позивачів з померлим.
Правова позиція Верховного Суду: шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Моральна шкода внаслідок загибелі потерпілого підлягає відшкодуванню власником джерела підвищеної небезпеки, якщо він у судовому засіданні не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Необережність потерпілого, як причина дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутність у власника джерела підвищеної небезпеки можливості уникнути зіткнення попри дотримання ним Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, можуть бути враховані судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.
Висновки: у ситуації, яка виникла у цій справі, велосипед не вважається джерелом підвищеної небезпеки, оскільки цей транспортний засіб не мав двигуна, а рухався внаслідок дії мускульної сили людини, яка знаходилася на ньому. Отже, його експлуатація була повністю контрольованою, натомість ознаками джерела підвищеної небезпеки є неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди тощо. Таким чином, зіткнення автомобіля з велосипедом у цій конкретній ситуації не може бути кваліфіковано як взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки.
