Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2026 року
у справі № 927/149/22[1]
Господарська юрисдикція
Щодо передумови закриття провадження у справі про банкрутство незалежно від підстав такого закриття
ФАБУЛА СПРАВИ
До місцевого господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення її до участі у справі № 927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг» як уповноваженої особи засновників (учасників) боржника та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ у зв'язку з погашенням вимог кредиторів.
До суду від ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи поточного звіту, яке задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.
До суду від ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури боржника на шість місяців.
Ухвалою у цій справі господарський суд постановив:
- задовольнити клопотання ОСОБА_2 в частині залучення її до участі у справі, залучив ОСОБА_2 до участі у справі № 927/149/22 як уповноважену особу засновників (учасників) ТОВ «Яворина Трейдінг»;
- відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 у частині закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг»;
- задовольнити клопотання ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» та продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута на шість місяців.
Постановою апеляційний господарський суд ухвалив:
- скасувати ухвалу господарського суду про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 в частині закриття провадження у справі № 927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг»;
- прийняти у скасованій частині нове рішення, яким клопотання ОСОБА_2 задовольнити;
- припинити ліквідаційну процедуру ТОВ «Яворина-Трейдінг» та повноваження ліквідатора банкрута;
- закрити провадження у справі № 927/149/22 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг».
ОЦІНКА СУДУ
Приписами статті 30 КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок вперше викладено в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18 та підтримано згодом Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).
Водночас обов'язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Порядок та передумови затвердження згаданого звіту визначені частиною шостою статті 30 КУзПБ, якою встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
З наведених норм випливає, що за результатом розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат господарський суд постановляє ухвалу, якою затверджує такий звіт (повністю або частково) чи відмовляє у його затвердженні.
Водночас обов'язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Порядок та передумови затвердження згаданого звіту визначені частиною шостою статті 30 КУзПБ, якою встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
З наведених норм випливає, що за результатом розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат господарський суд постановляє ухвалу, якою затверджує такий звіт (повністю або частково) чи відмовляє у його затвердженні.
Розгляд відповідного звіту та вирішення господарським судом питання щодо сплати винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат жодним чином не порушують імперативності норм частини першої статті 90 КУзПБ, якою встановлено підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а натомість є необхідною складовою процесу такого закриття.
ВИСНОВКИ: здійснення арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відбувається виключно на платній основі (адже протилежного законодавством не передбачено), а своєчасне одержання грошової винагороди за працю є його конституційною гарантією.
При цьому розгляд господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками відповідної процедури банкрутства (неплатоспроможності), за загальним правилом, є обов'язковою передумовою закриття провадження у справі про банкрутство незалежно від підстав такого закриття.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: особливості ліквідаційної процедури, припинення процедури банкрутства, припинення справи про неплатоспроможність
