Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 лютого 2026 року
у справі № 766/12766/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у разі створення або функціонування закладу освіти на тимчасово окупованій території за відсутності ознак органу влади
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено до покарання:
- за ч. 3 ст. 111-1 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі у сфері освіти, а також пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій у закладах освіти, займатись освітньою та виховною діяльністю на строк 10 років;
- за ч. 5 ст. 111-1 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі у сфері освіти, а також пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій у закладах освіти, займатись освітньою та виховною діяльністю на строк 15 років з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі у сфері освіти, а також пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій у закладах освіти, займатись освітньою та виховною діяльністю на строк 15 років з конфіскацією всього майна.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінено. Виключено із мотивувальної частини вироку посилання суду на висновки судової портретної експертизи, як на докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 ст. 111-1 КК України. Витрати на проведення експертизи віднесено за рахунок держави. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник вказує, що зайняття особою керівної посади в незаконному закладі освіти (школі, ліцеї, тощо) не охоплюється складом кримінального правопорушення (об'єктивна сторона), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки ліцей не є органом влади, тому в діях ОСОБА_7, як особи, яка зайняла посаду директора навчального закладу, відсутній склад вказаного кримінального правопорушення.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ч. 5 ст. 111-1 КК України кримінально караним є, зокрема, добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Таким чином, обов'язковою ознакою об`єктивної сторони цього складу кримінального правопорушення є зайняття посади саме в незаконному органі влади. Отже, для правильної кваліфікації дій особи необхідним є встановлення, що відповідна установа за своїми функціональними характеристиками належить до органів влади.
Поняття «орган влади» у правовій доктрині та законодавстві України пов'язується із наявністю владних управлінських повноважень, реалізацією функцій держави (нормотворчих, управлінських, правоохоронних тощо) та можливістю прийняття обов'язкових до виконання рішень у сфері публічного управління.
При цьому, за своєю правовою природою заклад освіти не наділений владними повноваженнями публічного характеру, його керівник не здійснює владного управління в масштабах територіальної громади чи держави, не реалізує нормотворчі, правоохоронні чи інші владно-розпорядчі функції держави.
Проте, суди попередніх інстанцій, визнаючи ОСОБА_7 винуватою за ч. 5 ст. 111-1 КК України, не врахували, що очолюваний нею навчальний заклад до незаконних органів влади у розумінні зазначеної кримінально-правової норми не відноситься, та у засудженої відсутні владні повноваження публічного характеру щодо здійснення функцій, притаманних саме органам влади.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, щоу діянні ОСОБА_7 відсутня об`єктивна сторона складу вказаного кримінального правопорушення, а саме зайняття посади в незаконному органі влади, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами попередніх інстанцій.
Висновки: сам по собі факт створення або функціонування закладу освіти на тимчасово окупованій території, а також виконання його керівником організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у межах діяльності такого закладу, за відсутності ознак органу влади, не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ключові слова: злочини проти основ національної безпеки, злочини на тимчасово окупованій території, колабораційна діяльність
