Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 липня 2019 року
у справі № 740/2334/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо обчислення строку позовної давності при суброгації
Фабула справи: ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Рішенням суду першої інстанції позов ПрАТ «СК «АХА Страхування» задоволено.
Рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ПрАТ «СК «АХА Страхування» відмовлено.
Рішення апеляційної суду мотивовано тим, що після виплати страхового відшкодування у позивача ПрАТ «СК «АХА Страхування» виникло право стягнення з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил ст. 993 ЦК України, а не загальними нормами цивільного права, ст. 1191 ЦК України, як це помилково вважав суд першої інстанції. Таким чином, висновок суду першої інстанцій про те, що до цих правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про регрес є неправильними, оскільки згідно з вимогами закону у страховика виникло право на звернення до відповідача саме з суброгаційним позовом.
Мотивація касаційної скарги: ПрАТ «АХА Страхування» вказує на те, що підставою для переривання строку позовної давності є пред`явлення ПрАТ «СК «АХА Страхування» позову до ПрАТ СК «Провідна» про стягнення коштів з огляду на те, що предметом спору була частина вимог, право на яку мав позивач.
Суд апеляційної інстанції у порушення п. 1 ч. 1 ст. 214, ст. 316 ЦПК України 2004 року, застосувавши строк позовної давності, не дослідив та не висловив у рішенні правової позиції щодо наявності у відповідача обов'язку щодо відшкодування завданих збитків у вигляді різниці між сумою фактично виплаченого страхового відшкодування та розміром відповідальності його страховика.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. При цьому слід ураховувати, що в наведеній нормі йдеться про боржників за тим самим зобов'язанням, тоді як страховик у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності не вважається боржником у деліктному зобов`язанні з приводу відшкодування різниці між розміром завданої шкоди і страховою виплатою, яку потерпіла особа одержала внаслідок виконання відповідним страховиком своїх зобов'язань за договором страхування відповідальності іншої особи. Зазначені у ч. 2 ст. 264 ЦК України вимоги мають випливати з тих самих правовідносин за участю тих самих сторін, тоді як вимога до страховика у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності та вимога до безпосереднього заподіювача шкоди щодо сплати різниці між фактичним розміром і розміром страхового відшкодування випливають з відмінних одне від одного правовідносин, у яких беруть участь різні особи з різним, в тому числі встановленим обсягом відповідальності.
Як встановлено судами при розгляді цієї справи, ДТП за участю автомобілів «ГАЗ» та «МАН» сталася 22 лютого 2013 року. ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулося до суду з позовною заявою в липні 2016 року, отже початком перебігу позовної давності є момент настання страхового випадку.
Висновки: оскільки у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, зокрема страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, застосовується загальний строк позовної давності (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Ключові слова: компенсація витрат, страхові виплати, забезпечення майнових інтересів, строки звернення до суду, вимога до безпосереднього заподіювача шкоди
