Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 березня 2019 року
у справі № 569/1011/18
Цивільна юрисдикція
Щодо добровільності шлюбу
Фабула справи: ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_6 зазначає, що інтереси ОСОБА_4 у шлюбі не були та не є порушеними, навпаки, внаслідок розлучення будуть порушені інтереси її та їх неповнолітнього сина, оскільки зміна матір'ю способу життя тягне за собою зміну способу життя дитини. Вказує, що суди вирішили спір без встановлення фактичних обставин справи, оскільки не задовольнили його клопотання щодо розгляду справи за безпосередньої участі позивача.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Висновки: не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги стосовно того, що розірвання вказаного шлюбу порушить інтереси позивача та їх неповнолітнього сина, а тому необхідно відмовити у задоволенні позову, оскільки законом не передбачено примушення особи до збереження шлюбних відносин проти її волі.
Ключові слова: сімейні правовідносини, право на припинення шлюбних відносин, підстави припинення шлюбу, випадки відмови в розірванні шлюбу
