Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 липня 2019 року
у справі № 688/1521/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій суб’єкта при вчиненні опору працівникові правоохоронного органу, поєднаного з погрозою насильства або насильством, що об’єднані єдиним умислом
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено до покарання за ч.1 ст.129 КК України у виді арешту строком на 6 місяців, ч. 2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, ч. 1 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі пп. «а» п.1 ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом переведення покарання у виді арешту у покарання у виді позбавлення волі та часткового складання покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_1 вказує про неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України, вважає, що дії останнього слід кваліфікувати лише за ст. 345 КК України.
Правова позиція Верховного Суду: у разі коли особою спочатку вчиняється менш суспільно небезпечне діяння, а потім більш суспільно небезпечне однорідне посягання і вчинене охоплюється єдиним умислом, це свідчить про розвиток суспільно небезпечної поведінки особи і вчинене підлягає кваліфікації як одиничне більш суспільно небезпечне кримінальне правопорушення. Реальна сукупність однорідних (менш суспільно небезпечного та більш суспільно небезпечного) кримінальних правопорушень має місце лише тоді, коли щодо кожного з них існував відокремлений в часі умисел.
З встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що опір, погроза насильством та насильство, застосовані ОСОБА_1 до представника правоохоронного органу були об`єднані єдиним умислом і вказані дії не були «розірвані у часі», тобто діями винного одночасно були вчинені різні види посягань на працівника правоохоронного органу, розвиток подій від опору, погрози застосування насильства до його безпосереднього застосування відбувалися динамічно та практично одночасно. Тобто, інші діяння у такому випадку є лише способом, невід`ємною складовою частиною об`єктивної сторони вчинення іншого, більш тяжкого кримінально-карного діяння, таким чином, і суб`єктивна сторона злочину (намір) свідчить, що особа прагне вчинити найбільш тяжке кримінальне правопорушення, а інші кримінальні правопорушення, що складають його, виступають для нього процесом вчинення цього, більш тяжкого злочину.
Висновки: опір, погроза насильством та насильство, застосовані до працівника правоохоронного органу, що об'єднані єдиним умислом, вчинені безпосередньо після погрози вчинити такі дії, утворює одне кримінально-каране діяння і підлягає кваліфікації лише за ч. 2 ст. 345 КК України і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК України.
Ключові слова: злочини проти авторитету органів державної влади, заподіяння шкоди здоров’ю працівнику правоохоронного органу, активна фізична протидія працівнику правоохоронного органу, вчинення злочинних діянь з єдиним умислом
