Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 вересня 2018 року
у справі № 760/12094/13-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо обману як способу вчинення шахрайства
Фабула справи: ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 200 КК України.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 3 роки.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_8 вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, так як у ньому не мотивовано, у чому полягав обман потерпілих, а також стверджує про відсутність обов'язкової ознаки шахрайства - добровільної передачі майна потерпілими.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 190 КК України передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
У цій справі встановлено, що засуджені під час придбання об'єктів нерухомого майна, застосовували обман потерпілих із метою викликати у них упевненість у правомірності своїх дій, не повідомляючи про свої справжні наміри та дійсні обставини.
Так, наприклад, право власності на АДРЕСА_4 вартістю 1 381 450 грн., що перебував у власності ОСОБА_24 і ОСОБА_25 та земельну ділянку вартістю 2413380 грн., яка знаходилась у власності територіальної громади м. Києва було придбано шляхом обману, що виразився у повідомленні учасникам правочину неправдивих відомостей щодо його предмету, істотних умов, волевиявлення учасників, із використанням також завідомо підроблених офіційних документів - паспортів дійсних власників майна і довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів, довіреностей від їх імені, договору купівлі-продажу будинку.
Наведений приклад поведінки у поєднанні з приховуванням певних фактів та повідомленням неправдивих даних свідчить про те, що ці обставини суттєво вплинули на рішення потерпілих про відчуження нерухомого майна, а тому висновок суду щодо прийняття потерпілими у справі таких рішень внаслідок обману, є обґрунтованим, а зібрані у справі докази переконливо доводять факт наявності у засуджених умислу на заволодіння чужим майном саме у вказаний спосіб.
Висновки: отримання майна за умови виконання якого-небудь зобов'язання належить кваліфікувати як шахрайство в тому разі, коли винна особа в момент заволодіння цим майном мала на меті його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати укладення договорів кредиту, позики, попередньої оплати за виконання певної робити тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати належно обумовлену роботу чи повернути борг. Обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або у приховуванні відомостей про різноманітні обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого. До вказаних обставин відносяться й такі, що стосуються певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб. Із суб'єктивної сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Ключові слова: злочини проти власності, об’єктивна сторона шахрайства, вчинення злочину шляхом обману
