Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 15 червня 2016 року
у справі № 826/20410/14(21-286а16)
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів, які виникають з права на відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
Фабула справи: ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» ОСОБА_10 (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд, Банк відповідно) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що в уповноваженої особи Фонду не було правових підстав для визнання договору нікчемним, а отже, відповідачі, на порушення норм чинного законодавства, не включили позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою підставі п.5 ч.5 ст. 214 КАС України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на вказані судові рішення.
Мотивація заяви про перегляд: представник ОСОБА_9 просив скасувати ухвалу суду касаційної інстанції й ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог .На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня, 3, 10 листопада, 17, 18, 24 грудня 2015 року, які підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.ст.204, 205, 228 ЦК України, ст.ст. 27, 38, 48 Закону України № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. 2.9 розділу IV «Касові операції банків (філій відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ № 174, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду України: колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палатою в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) вказала, що виходячи із системного аналізу ч.3 ст. 2 Закону України № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», п.6 ст. 2 Закону № 4452-VI та враховуючи положення ст.12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
При цьому абз. ч.2 ст. 215 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до вимог ст.243 КАС України за наявності підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судові рішення і закрити провадження у справі.
З урахуванням викладеного порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та закриття провадження у справі.
Висновки: оскільки Банк знаходиться на стадії ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Ключові слова: адміністративне судочинство, господарська юрисдикція, компетенція господарських судів, ознаки публічно-правового спору, спір з юридичною особою публічного права
