Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 23 серпня 2018 року
у справі № 0912/1638/12
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування злочинів передбачених ст. 191 та ст. 364 КК України
Фабула справи: ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн;
- ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 1 рік.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що при перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 364 КК України суд не врахував, що ст. 191 КК України є спеціальною нормою, а тому при вирішенні питання про кваліфікацію діяння повинна застосовуватися саме вона.
Правова позиція Верховного Суду: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 цього Кодексу, виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ст. 364 КК України, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. Отже, відмінність полягає в тому, що службова особа при скоєнні злочину, передбаченого ст. 364 КК України, зловживаючи своїм службовим становищем, заподіює майнову шкоду власнику при відсутності хоча б однієї ознаки розкрадання чужого майна. На відміну від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) може супроводжуватись оплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, - інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним, у тому числі завищення вартості виконаних робіт.
Висновки: у разі, коли зловживання службовою особою своїм службовим становищем виступає способом розкрадання чужого майна, при якому винний незаконно вилучає та безоплатно обертає майно на свою користь чи користь третіх осіб, то такі дії утворюють спеціальний склад зловживання службовим становищем і мають кваліфікуватися за ст. 191 КК України. У той же час, якщо зловживання службовим становищем не супроводжується розкраданням чужого майна в будь-якій формі, не пов'язано з протиправним вилученням та безоплатним оберненням такого майна у свою власність чи власність третіх осіб, а призводить до набуття іншої вигоди, то ці дії охоплюються диспозицією ст. 364 КК України.
Ключові слова: злочини проти власності, злочини у сфері службової діяльності, об’єктивна сторона розкрадання чужого майна, завищення вартості виготовлення проектів, конкуренція кримінально-правових норм, відмежування суміжних злочинів
