Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 липня 2019 року
у справі № 48/340
Господарська юрисдикція
Щодо права держави витребувати у добросовісного набувача нерухоме майно, відчуженого профспілковою організацією
Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Фонд держмайна) звернувся до господарського суду з позовом до ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - Укрпрофоздоровниця), Всеукраїнського громадського благодійного фонду «Батьківська турбота» (далі - ВГБФ «Батьківська турбота»), Благодійної організації «Центр реабілітації соціально дезадаптованих дітей, підлітків та молоді «Ковчег», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Федерації професійних спілок України, Дочірнього підприємства «Санаторій імені Першого травня» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, у якому просив: визнати право власності держави в особі Фонду держмайна на нерухоме майно; витребувати у власність держави в особі Фонду держмайна з незаконного володіння ВГБФ «Батьківська турбота» на вказане спірне нерухоме майно; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу будівель другого відділення ДП «Санаторій імені Першого травня», укладений між Укрпрофоздоровницею, ВГБФ «Батьківська турбота» та Благодійною організацією.
Позов обґрунтований тим, що майно санаторію є державною власністю та Укрпрофоздоровниці не передавалося, у зв'язку із чим прокурор вказував на недійсність договору, за яким Укрпрофоздоровниця відчужила спірне майно на користь ВГБФ «Батьківська турбота», та наявність підстав для повернення такого майна у державну власність.
Господарський суд позов задовольнив повністю. Рішення суду мотивовано тим, що спірне майно не відноситься до майна, яке підлягало передачі до комунальної власності, а тому є державною власністю, уповноваженим органом управління яким є Фонд держмайна; спірне майно вибуло з володіння держави поза її волею та згоди, тобто немає правочину, за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження спірного майна, що не позбавляє власника можливості звертатися з вимогою про оспорювання законності правочину щодо відчуження належного йому майна.
Апеляційний господарський суд рішення господарського суду скасував та прийняв нове рішення, яким у позові відмовив повністю. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірне майно було передане Укрпрофоздоровниці при її створенні на підставі постанови Президії ради Федерації незалежних профспілок України «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22 листопада 1991 року № 11-1-1 як майно, що належало профспілкам на праві власності. Тобто, відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» Укрпрофоздоровниця стала власником майна, переданого їй у власність засновниками.
Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасував, рішення господарського суду залишив у силі.
Мотивація заяви про перегляд у зв'язку з виключними обставинами: Всеукраїнський громадський благодійний фонд «Батьківська турбота» вказує, що рішенням ЄСПЛ від 09 жовтня 2018 року у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України», ухваленим за результатами розгляду заяви № 5876/15, встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судами.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з правовим висновком ЄСПЛ особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
У справі, яка переглядається, ЄСПЛ Рішенням від 09 жовтня 2018 року у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» визнав прийнятною скаргу ВГБФ «Батьківська турбота» та встановив порушення національними судами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в частині щодо втручання в майнові права заявника (мирне володіння майном).
Вказавши у Рішенні, серед іншого, на відсутність єдиного підходу на національному рівні щодо статусу майна колишніх профспілок, що контролювалися державою та розташовувались на території УРСР, та на наявні у цій справі невідповідності у судовій практиці, ЄСПЛ наголосив, що майно санаторію становило «власність» заявника у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Уряд не заперечував, що заявник був покупцем, придбавши нерухомість через більше ніж п'ять з половиною років після ухвалення Вищим арбітражним судом України остаточного рішення від 20 січня 1997 року (яким було підтверджено законність права власності Укрпрофоздоровниці на майно, до якого також входила спірна нерухомість). Іншими словами, немає жодних об'єктивних підстав вважати, що заявник придбав майно у недобросовісний спосіб, а витребування у добросовісного набувача майна становить порушення права на мирне володіння майном (п.п. 55, 59 Рішення).
Вищий господарський суд України дійшов правильного висновку про те, що Укрпрофоздоровниця не набула права власності на спірне нерухоме майно, а право власності належало державі. Держава ніколи не передавала майно профспілкам саме у власність, і Укрпрофоздоровниця мала про це знати. Відтак Укрпрофоздоровниця не була добросовісним набувачем майна і не набула права власності на нього. Спірне майно належало на праві власності державі.
При цьому суд не врахував належним чином, що в іншій справі суди не визнали за державою права власності на спірне майно.
Правовий режим незаконно відчуженого майна врегульовано ст. 330 ЦК України, за якою суб`єктом відносин є добросовісний набувач, який набуває право власності на майно, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено ст. 388 ЦК України, відповідно до якої власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.
Велика Палата Верховного суду зауважує, що санаторій передано в управління профспілкам власником - державою на виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР» від 23 квітня 1960 року № 606. Отже, спірне майно не було загублено власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Укладаючи договір щодо спірного майна, ВГБФ «Батьківська турбота» покладався на судове рішення в іншій справі. А тому ВГБФ «Батьківська турбота» є добросовісним набувачем, який у силу приписів ст. 330 ЦК України набув право власності на набуте за спірним договором майно, бо не знав і не міг знати, що Укрпрофоздоровниця не є власником майна і не має права ним розпоряджатися.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові права ВГБФ «Батьківська турбота» як добросовісного набувача спірного нерухомого майна. Таким чином, відповідно до ст. 388 ЦК України держава не вправі витребувати спірне майно від ВГБФ «Батьківська турбота», який як добросовісний набувач набув на нього права власника.
Висновки: право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, унормованого положеннями законодавства, яке визначає підстави та правові наслідки недійсності правочину. Норми щодо реституції не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Первісний правочин, а саме передання спірного майна Федерацією до статутного фонду Укрпрофоздоровниці, визнано Вищим арбітражним судом України законним.
Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав як для задоволення вимоги про визнання права власності держави, так і вимоги про визнання недійсним договору щодо відчуження спірного майна.
Ключові слова: підстави витребування майна із незаконного володіння, умови витребування майна у добросовісного набувача, принцип пропорційності, правовий режим майна профспілок, захист прав добросовісного набувача майна, захист права власності
Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця
