Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 01 жовтня 2019 року
у справі № 316/1358/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо порушення таємниці нарадчої кімнати
Фабула справи: ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 364 КК України, та виправдано через відсутність в діянні складу кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що місцевий суд проігнорував докази сторони обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1, допустив суперечливі висновки щодо підстав виправдання останнього й ухвалив рішення у іншій цивільній справі під час перебування в нарадчій кімнаті, чим порушив її таємницю.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 370 КПК України 1960 року порушення таємниці наради суддів вважалося безумовною підставою для скасування судового рішення. Проте в КПК України 2012 року законодавець суттєво скоротив перелік підстав, наявність яких є безумовною підставою для скасування судового рішення (ч. 2 ст. 412 КПК України). Відсутня серед них і така підстава як порушення таємниці наради суддів.
Застосування історичного методу тлумачення дає підстави вважати, що при ухваленні КПК України 2012 року законодавець вважав недоцільним відносити порушення таємниці наради суддів до безумовних підстав скасування судового рішення, залишивши тим самим судам апеляційної та касаційної інстанцій можливість оцінювати істотність виявлених порушень порядку ухвалення рішення в народній кімнаті з точки зору критеріїв, указаних в ч. 1 ст. 412 КПК України 2012 року, а саме шляхом з’ясування чи призвели вони до неможливості ухвалити законне і справедливе рішення.
Більше того, ст. 367 КПК України визначає гарантує «таємницю наради суддів», а не «таємницю нарадчої кімнати». Мета цієї норми полягає в забезпеченні незалежності та неупередженості суддів при обговоренні та ухваленні судового рішення. Зокрема, заборона перебування сторонніх осіб в нарадчій кімнаті «при ухваленні вироку» (ч. 1) передбачена з метою недопущення будь-якого незаконного впливу з боку інших осіб на думку суддів під час обговорення та прийняття ними рішення. Положення ч. 3 цієї статті, згідно з якими судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті, також спрямовані на забезпечення незалежності суддів, оскільки судді при обговоренні вироку повинні мати можливість висловлюватися вільно, не побоюючись того, що в подальшому їх позиція всупереч їх волі стане відомою стороннім особам і потягне ті чи інші негативні наслідки для них. Водночас заборона спілкування з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, під час перерви в нараді для відпочинку в нічний час (ч. 2), має на меті забезпечення неупередженості суддів при ухваленні вироку.
Отже, порушення порядку перебування суддів у нарадчій кімнаті в юридичному розумінні не є синонімом порушення таємниці наради судді, оскільки не завжди формальне порушення положень ст. ст. 367 і 376 КПК України є таким, що завдає шкоди цілям, для яких існує інститут таємниці наради суддів.
Прокурор не наводить жодних інших об’єктивних даних (наприклад, про спілкування судді з учасниками кримінального провадження під час перебування в нарадчій кімнаті або що суддя зазнав незаконного впливу під час ухвалення рішення тощо), які би свідчити про те, що таємниця наради суддів дійсно була порушена.
Більше того, протилежний підхід, який полягає в необхідності скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації порушення порядку ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті (за наведених вище обставин або подібних до них) та за відсутності інших підстав для скасування вироку суду жодним чином не сприятиме досягненню мети, для якої існує інститут таємниці наради суддів, але водночас призведе до порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки призведе до необхідності здійснення нового судового розгляду, залишивши учасників кримінального провадження в ситуації правової невизначеності. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму.
Висновки: порушення порядку перебування суддів у нарадчій кімнаті слід визнавати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли воно ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
Сам по собі факт направлення суддею ухвали про повернення судового збору в іншій цивільній справі, яка жодним чином не стосується вказаного кримінального провадження, до Єдиного реєстру судових рішень та навіть можливе постановлення цієї ухвали (одноособово без виходу в судове засідання), не ставить під сумнів незалежність і неупередженість судді під час ухвалення вироку.
Ключові слова: порушення вимог кримінального процесуального закону, забезпечення таємниці нарадчої кімнати, принципи здійснення правосуддя, процедура судового розгляду, вихід суду для ухвалення вироку, підстави для скасування вироку
