П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2022 року місто Київ
справа №758/6080/19
провадження№22-ц/824/8170/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза Вітрів"
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Васильченко О.В.,
у справі за клопотанням юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Королівства Саудівська Аравія, - Нешинал Еар Сервісіс (НАС Холдінг) (National Air Services ( NAS Holding )) про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24.08.2016 року та 27.09.2018 року у справі за позовом National Air Services ( NAS Holding ) до Creditrade LLP та Windrose Aviation Company Limited, в частині боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited),-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року юридична особа, зареєстрована за законодавством Королівства Саудівська Аравія ,- Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) (далі - Нешинал Еар Сервісіс ) звернулася до суду із клопотанням про визнання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та від 27 вересня 2018 року у справі за позовом National Air Services (NASHolding) до Creditrade LLP та Windrose Aviation Company Limited в частині боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited), що зареєстроване у м. Києві.
Клопотання обґрунтоване тим, що 07 травня 2009 року Нешинал Еар Сервісіс , Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) - юридична особа, зареєстрована за законодавством Англії та Уельсу, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited) (далі - ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів»), зареєстроване за законодавством України, уклали угоду.
У зв`язку з невиконанням зазначеної угоди Нешинал Еар Сервісіс у
2014 році звернулося до Високого Суду Правосуддя (Англія та Уельс) з позовом до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів», який був задоволений 24 серпня 2016 року. На підставі вказаного рішення в подальшому іноземним судом видавались Накази, до яких вносились зміни.
Посилаючись на те, що рішення боржником ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» не виконане, стягувач Нешинал Еар Сервісіс звернувся до суду з даним клопотанням, в якому просив:
- визнати рішення Високого Суду Правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) (Англія та Уельс) від 24 серпня 2016 року у справі № 2014 FOLIO 602 за позовом Нешинал Еар Сервісіс до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів»;
- визнати та надати дозвіл на примусове виконання зміненого наказу Високого Суду Правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) (Англія та Уельс) від 27 вересня 2018 року у справі № 2014 FOLIO 602 за позовом Нешинал Еар Сервісіс до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» про стягнення з ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» на користь Нешинал Еар Сервісіс : 1 071 621,37 доларів США заборгованості; 8 % річних від суми рішення за період з 24 серпня 2016 року до моменту виконання рішення; 150 000 фунтів стерлінгів за юридичні витрати, пов`язані з судовим розглядом справи № 2014 FOLIO 602;
- видати виконавчий лист про стягнення зазначених сум.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2020 року клопотання Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та від 27 вересня 2018 року задоволено.
Визнано в Україні та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та від 27 вересня 2018 року в частині стягнення з ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» грошових сум, а саме: стягнуто з ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» на користь Нешинал Еар Сервісіс 30 603 684 грн 57 коп., як еквівалент 1 071 621,37 доларів CШA; 8 % річних від суми 1 071 621,37 доларів CШA за період з 24 серпня 2016 року до моменту виконання даного рішення; 5 711 520 грн, як еквівалент 150 000 фунтів стерлінгів, за юридичні виграти, пов`язані з судовим розглядом справи.
Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» подало дві ідентичні апеляційні скарги, в яких просили ухвалу скасувати, та повернути клопотання заявнику.
Вказують на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ч.1 ст. 192, ч.2 ст. 258 ЦК України, та порушив норми процесуального права, зокрема ст.. 263 ЦПК України, що суперечить висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, та порушив норми п.п.2,3 ч.3, ч.5 ст. 466 ЦПК України.
Суд розглянув справу без участі представника боржника, яким було подано клопотання про відкладення розгляду справи, через зайнятість адвоката боржника під час розгляду іншої справи, яке безпідставно не було задоволено судом, що є порушенням процесуальних норм та не узгоджується з практикою європейського суду.
Також, скаржник вказує, що звертав увагу суду першої інстанції на невідповідність поданого клопотання та документів, доданих до нього, вимогам статті 466 ЦПК України, але суд безпідставно не повернув клопотання заявникові, а прийняв його до розгляду. Клопотання подане неналежною особою, так як строк довіреності представника, який подавав клопотання закінчився 25 липня 2020 року, іншої довіреності в матеріалах справи не має.
Крім того, з копії Довіреності від 25 липня 2018 року, виданої Нешинал Еар Сервісіс (НАС Холдінг) своїм повіреним, в тому числі п. Волковецькому Д.С. , не вбачається, що вона видана таким особам, саме як адвокатам. Також, в ній не зазначено конкретно судові інстанції, в яких представники мають право представляти інтереси довірителя.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2021 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином предметом апеляційного перегляду є ухвала Подільського районного суду м.Києва від 2 грудня 2020 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Нешинал Еар Сервіс (НАС Холдінг) (National Air Services (NAS Holding)), вказував, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права в частині правильності оформлення довіреності представників стягувача, правомірно розглянув подане клопотання без участі представника боржника, який не з`явився до суду без поважних причин, а також подане ними клопотання повністю відповідало вимогам ст. 466 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою клопотання юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Королівства Саудівська Аравія, - Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) ( National Air Services ( NAS Holding )) залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Постановою Верховного суду від 17 травня 2022 року частково задоволено касаційну скаргу Нешинал Еар Сервіс (НАС Холдінг) (National Air Services (NAS Holding)), постанову Київського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року скасовано, а справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 24 серпня 2016 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) виніс остаточне рішення у справі за позовом Нешинал Еар Сервісіс ( National Air Services ( NAS Holding )) до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited), яким встановив відповідальність боржників перед стягувачем, не конкретизуючи розмір відшкодування, що підлягає сплаті на користь стягувача, а саме:
«138. Загальний результат полягає в тому, що відповідачі не повинні сплачувати оренду за період з листопада 2012 року по січень 2013 року, але повинні сплатити оренду за період з лютого по квітень 2013 року в повному обсязі.»
Рішення Високого Суду Правосуддя (Англія та Уельс) від 24 серпня 2016 року набрало законної сили.
12 травня 2017 року на підставі рішення від 24 серпня 2016 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) постановив наказ, яким визначив розмір відшкодування, що підлягає сплаті компанією Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited) на користь Стягувача Нешинал Еар Сервісіс ( National Air Services ( NAS Holding )) та вказав, що:
«1. Рішення на користь Позивача на суму 1 071 621,37 доларів США;
2. Відповідачі зобов`язані сплатити відсотки від суми рішення за період з 24 серпня 2016 року до дати сплати у розмірі 8% річних відповідно до розділу 17 Закону «Про судові рішення» 1838 року. Станом на 12 травня 2017 року загальна сума нарахованих відсотків становить 61 302,61 доларів США;
3. Відповідачі зобов`язані сплатити 80% витрат позивача на провадження, які за відсутності згоди підлягають детальній оцінці;
4. Відповідачі зобов`язані сплатити Позивачеві 150,000 фунтів стерлінгів у рахунок витрат відповідно до пункту 3 вище до 16:00 13 червня 2017 року;
5. Жодного наказу про витрати щодо засідання 12 травня 2017 року» (том № 1 а.с. 133-151).
На підставі наказу від 12 травня 2017 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) постановив наказ від 21 серпня 2018 року. В наказі від 21 серпня 2018 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) вирішив, що:
«Відповідачі зобов`язані (солідарно) сплатити позивачу суму в розмірі 1 071 621,37 доларів США та відсотки від суми рішення за період з 24 серпня 2016 року до дати сплати у розмірі 8% річних відповідно до розділу
17 Закону «Про судові рішення» 1838 року.» (том №1, а.с.140-145).
У матеріалах справи міститься наказ, який змінений на підставі пункту 4 наказу від 27 вересня 2018 році, в якому змінена назва позивача та в якому зазначено, що він видається на підставі наказу від 12 травня 2017 року і в кінці цього наказу стоїть дата від 21 серпня 2018 року. У цьому наказі міститься аналогічна резолютивна частина, що й у наказі від 21 серпня 2018 року (том №1 а.с. 150-151).
Відповідно до свідоцтва Високого Суду Правосуддя (Англія та Уельс) від 13 листопада 2018 року змінене рішення на виконання наказу від 21 серпня 2018 року, до якого було внесено зміни 27 вересня 2018 року, внесене на виконання затвердженого рішення, є остаточним, не підлягає оскарженню та підлягає примусовому виконанню за заявою Нешинал Еар Сервісіс ( том №1, а.с. 158, 159).
Задовольняючи клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та 27 вересня 2018 року, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що клопотання відповідає формі та вимогам ст. 466 ЦПК України, до вказаного клопотання додані документи визначені частиною третьою вказаної статті і підстав, які перешкоджали задоволенню вказаного клопотання, передбачені ст. 468 ЦПК України немає. Рішення набрали законної сили та підлягає виконанню на території України щодо боржника ТОВ "Авіаційна компанія "Роза Вітрів".
Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Питання щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регулюються Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яка ратифікована Українською РСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1958 року "Про ратифікацію Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" (далі - Нью-Йоркська конвенція). Відповідно до статті 6 Закону України "Про правонаступництво України" Україна підтвердила свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Згідно з роз`ясненням Міністерства закордонних справ України від 07 лютого 2000 року № 4.3/8-076.137 Нью-Йоркська конвенція набрала чинності для України 10 січня 1961 року.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
За правилами статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.
З огляду на наведене положення Нью-Йоркської конвенції є обов`язковими до виконання Україною, є пріоритетними та мають вищу юридичну силу щодо національного законодавства України (за виключенням Конституції України), яке регулює спірні правовідносини.
У частині першій статті І Нью-Йоркської конвенції передбачено, що цей міжнародний договір застосовується до визнання і виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Її належить застосовувати також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитуються їх визнання та виконання.
За правилами статті ІІ Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати в арбітраж всі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-яким конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами.
Згідно зі статтею ІІІ Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові та виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитуються визнання та виконання цих рішень, на умовах, викладених у статтях Конвенції.
Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили..
Згідно зі статтею 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до статті 462 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
У частині першій статті 468 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) передбачено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, частина друга даної статті містить перелік випадків, коли у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;
9) в інших випадках, встановлених законами України.
Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень розглянуто без участі представника ТОВ " АК "Роза Вітірів", який подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку неможливістю прибути 2 грудня 2020 року з поважних причин, а саме: зайнятістю в іншому судовому процесі в суді апеляційної інстанції, який триває з 2017 року за участю багатьох учасників справи, та просив відкласти розгляд справи на іншу дату, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування судового рішення виходячи з наступного.
Клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та 27 вересня 2018 року у справі за позовом National Air Services ( NAS Holding ) до Creditrade LLP та Windrose Aviation Company Limited, в частині боржника ТОВ "АК "Роза Вітрів" (Windrose Aviation Company Limited) подане до Подільського районного суду м.Києва у травні 2019 року. Розгляд справи відкладався неодноразово за клопотанням представника боржника ТОВ " Роза Вітрів" ( том №4, а.с. 204, 210), а саме: 17 лютого 2020 року, 25 червня 2020 року ( том №4, а.с. 205, 218).
Про розгляд справи призначений на 2 грудня 2020 року боржник ТОВ "АК "Роза Вітрів" був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (том №4, а.с. 222).
Представником боржника ТОВ "АК " Роза Вітрів" - адвокатом Оплачко В.О. 30 листопада 2020 року подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі. На підтвердження поважності причин своєї неявки представник боржника надав суду роздруківку з офіційного сайту Київського апеляційного суду щодо судового засідання у справі №363/669/17, ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року про призначення справи №363/669/17 до розгляду на 2 грудня 2020 року (витяг з Єдиного Державного реєстру судових рішень), а також копію договору про надання правової допомоги від 23 листопада 2020 року укладеного між ФОП адвокатом Оплачко В.О. та Матвієнком В.М.
Суд апеляційної інстанції вважає, зазначені у заяві причини неявки в судове засідання не могли бути визнані поважними, оскільки доказів на підтвердження зазначених у заяві обставин суду фактично не надано, а оскільки належним доказом виклику в судове засідання на розгляд справи особи є судова повістка або судове повідомлення, а надані ж адвокатом Оплачко В.О. документи не підтверджують виклик в судове засідання у зазначеній ним справі.
Крім того, необхідно зауважити, що договір укладений адвокатом Оплачко В.О. з ОСОБА_6 лише 23 листопада 2020 року, а з ТОВ " АК "Роза Вітрів" 18 червня 2020 року, тобто на 25 червня 2020 року, коли розгляд цієї справи був відкладений на 2 грудня 2020 року, апеляційне провадження у справі № 369/669/17 не було ще відкрито, а адвокат Оплачко В.О. не був представником ОСОБА_6 .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що представник ТОВ "АК "Роза Вітрів" був у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи, причини неявки представника в судове засідання суд обґрунтовано визнав неповажними і вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника ТОВ "АК "Роза Вітрів", що не суперечить вимогам ч.5 ст. 467 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що представник заявника Волковецький Д. С. при зверненні до суду діяв як представник за довіреністю, а не як адвокат на підставі відповідного договору не приймаються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані та безпідставні.
Виходячи зі змісту статті 131-2 Конституції України, обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У частинах першій та другій статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги може бути, зокрема, довіреність.
Жодна норма Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні ЦПК України, ні ЦК України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.
В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12 жовтня 2018 року у справі № 908/1101/17).
До клопотання Нешинал Еар Сервісіс , в інтересах якого діяв адвокат Волковецький Д. С., додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність від 25 липня 2018 року, видана Нешинал Еар Сервісіс на ім`я, зокрема, Волковецького Д. С. , строком до 25 липня 2020 року, з правом підписувати та подавати до суду клопотання про визнання та примусове виконання іноземних рішень.
Отже, адвокат Волковецький Д. С. мав право подавати та підписувати клопотання про визнання та примусове виконання рішення іноземного суду, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у останнього повноважень як адвоката є помилковими.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм процесуального права, зокрема п.п.2,3 ч.3, ч.4 ст. 466 ЦПК України є безпідставними, оскільки спростовуються матеріали справи.
Так, у матеріалах справи міститься Свідоцтво, яким засвідчується набрання законної сили рішенням Високого Суду Правосуддя від 26 серпня 2016 року та зміненим наказом від 21 серпня 2018 року, зі змінами від 27 вересня 2018 року, у якому вказується, зокрема, на те, що саме змінений наказ від 21 серпня 2018 року у редакції від 27 вересня 2018 року, є остаточним та таким, що підлягає виконанню. Крім цього, у цьому документі зазначено, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи;та відповідачі брали участь у судовому розгляді (том № 1, а.с. 153-154, 158-159).
Посилання в поясненнях представника ТОВ "АК "Роза Вітрів" на те, що суд першої вийшов за межі поданого заявником клопотання та задовольнив вимоги, які не були заявлені стягувачем, оскільки суд надав дозвіл на примусове виконання рішення Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року, про що не просив заявник, та дав дозвіл на примусове виконання рішення від 27 вересня 2018 року, яке в матеріалах справи відсутнє, є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до частини 40 Правил цивільного судочинства Англії та Уельсу (Civil Procedure Rules 1998), суд видає рішення (judgments) та накази (orders).
Відповідно до поширеного у англійському загальному праві (English common law) розуміння судового наказу, у термін «наказ» включається кожна директива чи вказівка (саме як обов`язковий наказ) судді чи суду, які не є рішенням у справі чи окремою думкою судді, і які вказують на те, що певні дії мають бути вчинені, чи навпаки на заборону вчинення певних дій. Тому цим терміном охоплюються усі судові накази. Окрім цього, у англо-саксонській системі права наказ також розглядається як форма рішення суду чи судді стосовно певного питання, визначеного у наказі.
Виходячи з цього, поняття «наказ (order)» є досить широким та включає як процесуальні, так і виконавчі документи.
Відповідно до частини першої пункту 40.12 Правил цивільного судочинства Англії та Уельсу, суд у будь-який час може виправити випадкову помилку або упущення у рішенні чи наказі.
Відповідно до пункту 4.1 Практичних директив 40В, якщо в рішенні або наказі міститься випадкова помилка або упущення, сторона може подати заяву на її виправлення.
За змістом пункту 4.5 Практичних директив 40В, суд має невід`ємні повноваження вносити зміни у власні накази, щоб роз`яснити та зробити чіткими їх суть та значення.
У матеріалах справи, що містяться такі судові накази:
- від 12 травня 2017 року, яким надано дозвіл на примусове виконання рішення суду (том №1, а.с. 134-135);
- від 21 серпня 2018 року, який видано на підставі наказу від 12 травня 2017 та яким визначено спосіб виконання рішення суду (сума заборгованості має бути стягнута з боржників солідарно) (том №1, а.с. 141);
- змінений наказ від 21 серпня 2018 року, зі змінами від 27 вересня 2018 року, у якому виправлена помилка щодо найменування стягувача (том №1, а.с. 147).
У наказ від 21 серпня 2018 року було внесено зміни для виправлення помилки іншим наказом від 27 вересня 2018 року, проте, як вбачається із аналізу оригіналів документів, наказ від 21 серпня 2018 року та змінений наказ від 21 серпня 2018 року у редакції від 27 вересня 2018 року є виконавчими документами, а сам наказ від 27 вересня 2018 року, про який йдеться як про такий, на підставі якого було внесено зміни у наказ від 21 серпня 2018 року, є документом про внесення змін у виконавчий документ.
Тобто наказ від 27 вересня 2018 року не є виконавчим документом; натомість остаточним виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, є змінений наказ від 21 серпня 2018 року зі змінами від 27 вересня 2018 року.
Відповідно, подання скаржником самого наказу про внесення змін не є обов`язковим, оскільки цей наказ не є виконавчим документом та, відповідно, не має сили виконавчого документу.
У клопотанні стягувач просить визнати та надати дозвіл на виконання зміненого наказу від 27 вересня 2018 року. Отже, йдеться не про сам наказ від 27 вересня 2018 року, яким було внесено зміни у наказ від 21 серпня 2018 року, а саме про змінений наказ від 21 серпня 2018 року, проте у редакції від 27 вересня 2018 року, тобто із внесеними змінами.
Відповідно, дата, вказана на зміненому наказі, є правильною - 21 серпня 2018 року, оскільки судом не було видано нового наказу як виконавчого документу, а було лише змінено виданий 21 серпня 2018 року виконавчий документ іншим наказом про внесення змін в уже існуючий виконавчий документ від 21 серпня 2018 року. Відповідно, на зміненому наказі відображена дата, коли документ було видано - 21 серпня 2018 року, та дата внесення змін - 27 вересня 2018 року, що засвідчено печаткою суду, датованою 01 жовтня 2018 року.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником (стягувачем) було подано необхідні документи до суду, а також у клопотанні про визнання було правильно вказано наказ, який підлягає примусовому виконанню, а саме змінений наказ від 21 серпня 2018 року у редакції від 27 вересня 2018 року, оскільки саме він і є остаточним у справі.
Представником ТОВ "АК "Роза Вітрів" - адвокатом Оплачко В.О. заявлено клопотання про закриття провадження у справі. В судовому засіданні представник уточнив, що просив закрити провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки у справі наявна ухвала Подільського районного суду м.Києва від 9 квітня 2021 року про залишення клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду без розгляду та повернення заявнику. Зазначена ухвала набрала законної сили та не була оскаржена учасниками справи.
Дійсно, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 9 квітня 2021 року клопотання юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Королівства Саудівська Аравія, - Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) ( National Air Services ( NAS Holding )) про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та 27 вересня 2018 року залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили та за тими самими вимогами.
Колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ухвала про залишення заяви без розгляду та її повернення не є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Ухвала суду постановлена з дотримання норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,-
Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза Вітрів" залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 2 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 23 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
