П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 2а-2193/09/1570Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.
Дата і місце ухвалення 25.02.2009р., м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Крусяна А.В.,
Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря Челак Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі питання щодо наявності підстав для поновлення Громадській організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року по справі за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009р. задоволено адміністративний позов Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначене судове рішення Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" подала апеляційну скаргу.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 року апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» - задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009р. скасовано, провадження у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії -закрито.
Постановою Верховного Суду від 22.11.2022 року задоволено частково касаційну скаргу Громадської організації Одеська обласна організація автомобілістів, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 року задоволено заяву про самовідвід колегії суддів у складі: головуючого-судді: Градовського Ю.М., суддів: Кравченко К.В., Шеметенко Л.П. у розгляді справи за №2а-2193/09/1570, справу передано на новий розподіл в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022 року справу №2а-2193/09/1570 розподілено на колегію суддів у складі головуючого судді Бойка А.В., суддів Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2022 року справу №2а-2193/09/1570 за апеляційною скаргою Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року по справі за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Бойка А.В., суддів Крусяна А.В. та Шляхтицького О.І та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні для, зокрема, вирішення питання щодо наявності підстав для поновлення строку ГО "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи заявленого апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року та заперечення позивача по справі проти задоволення поданого клопотання, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Частиною п`ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент подання апеляційної скарги), учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Частинами першою - третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів даної справи, оскаржуване судове рішення було постановлено Одеським окружним адміністративним судом 25.02.2009 року.
Апелянт у даній справі Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймала.
19.07.2021 року Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року, в якій заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
В обґрунтування заявленого клопотання апелянт посилався на те, що 13 липня 2020р. на адресу ГО «ВСА» надійшов запит Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області від 13.07.2020р. за №16.02.-52-5978 щодо надання інформації стосовно обставин незаконного внесення змін у статутні документи ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (надалі за текстом - ГО «ООО ВСА») і привласнення майна ГО «ВСА».
До зазначеного вище запиту було додано копії статуту ГО «ОО ВСА» в редакції 1995р., 2000р., 2001р. та 2008р., вивчивши зміст яких керівництво ГО «ВСА» прийшло до висновку про цілковиту суперечність статуту в редакції від 2008р. регіональної організації положенням статуту ГО «ВСА». Окрім того, зазначена редакція статуту не затверджувалась президією Центральної ради ГО «ВСА».
Апелянт вказував на те, що після отримання вказаної інформації керівні органи ГО «ВСА» звернулись до керівництва ГО «ООО ВСА» щодо надання копій установчих документів організації, які діють на сьогоднішній день та інформації щодо підстав внесення змін у статут організації в редакції 2008р., проте, жодної відповіді на численні усні звернення ГО «ООО ВСА» так і не було надано.
З огляду на обставини, що склались президією Центральної ради ГО «ВСА», яка є її керівним органом, 23.07.2020р. було ухвалено постанову за №28 про необхідність скликання позачергової конференції Одеської обласної організації, на якій мають бути затверджені зміни і доповнення до Статуту Одеської обласної організації, що не суперечитимуть Статуту ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» і визначатимуть її відокремленим підрозділом Спілки.
Проте, як зазначив апелянт, жодної реакції на зазначену постанову не було та ГО «ООО ВСА» не виконала постанову №28 від 23.07.2020 року в установлені строки.
В подальшому, 16.09.2020р. на адресу ГО «ООО ВСА» Спілкою був направлений лист за №46 з вимогою підготувати проект статуту організації у новій редакції. До листа було додано перелік положень статуту ГО «ООО ВСА», що суперечать положенням статуту ВСА. Однак, в період часу з 23.07.2020р. до 21.05.2021р. жодних дій зі сторони ГО «ООО ВСА» не відбулося, ані постанова президії Центральної ради ГО «ВСА», ані лист від 16.09.2020р. виконані так і не були.
При цьому, апелянт стверджував про те, що не міг знати про затвердження нової редакції статуту, з огляду на те, що Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» оплачувала обов`язкові відрахування на адресу Всеукраїнської спілки, що підтверджується випискою з карткового рахунку Всеукраїнської спілки автомобілістів №682, виданою головним бухгалтером Всеукраїнської спілки автомобілістів - ОСОБА_1 за період з 1.01.2008р. до 31.12.2021р.
Проте, після звернень ГО «ВСА» щодо невідповідності статуту Організації нормам статуту Спілки, з серпня 2020р. позивач припинив сплату щоквартальних відрахувань.
Крім того, апелянт звернув увагу на те, що жодних підозр щодо відокремлення ГО «ООО ВСА» від ГО «ВСА» у останньої до отримання запиту Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області не було, адже організація стабільно оплачувала відрахування передбачені Положенням, брала участь у обговоренні резонансних для всієї Спілки автомобілістів питань, вела стабільну діяльність відповідно до цілей її створення.
В апеляційній скарзі зазначено, що в подальшому, 21.05.2021р., відбулась позачергова конференція Одеської обласної організації, яка розглядала вимоги президії Центральної ради «Всеукраїнської спілки автомобілістів» щодо приведення її Статуту у відповідність до положень Статуту Спілки. Проте зазначені суперечності не були усунуті, Громадська організація «Одеська обласна організація спілки автомобілістів» повідомила, що позиціонує себе самостійною організацією, є новоствореною та такою, що вийшла зі складу громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
Після вказаних подій та з метою належного захисту своїх інтересів, ГО «ВСА» звернулась за правовою допомогою до адвоката Хаджи І.Д. та 03.06.2021р. між ГО «ВСА» і адвокатом Хаджи І.Д. укладено договір про надання правничої допомоги за №35.
Так, з метою дізнатись інформацію щодо підстав відокремлення ГО «ООО ВСА» в самостійну організацію та внесення змін до статуту, які явно суперечать статуту ГО «ВСА» 22.06.2021р. адвокат ОСОБА_2 направила на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) адвокатський запит за №72-06/21, в якому просила надати належним чином завірену копію реєстраційної справи щодо Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» (Код ЄДРПОУ: 05508766, місцезнаходження: 65078, Одеська область, м.Одеса, вул. Іцхака Рабіна, буд. 28).
30.06.2021р. на офіційну електронну адресу адвоката Хаджи І.Д. надійшла відповідь на вказаний адвокатський запит за №13864/08.2-11, якою роз`яснено порядок надання копій документів з реєстраційної справи юридичної особи та запропоновано з метою отримання запитуваних копій документів звернутися із відповідним запитом, передбаченим Порядком надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016р. №1657/5 до відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в Одеській області Управління держаної реєстрації (м. Одеса, вул. Старицького, 10а).
З огляду на зазначене у відповіді на адвокатський запит адвокат Хаджи І.Д. звернулась особисто із відповідним запитом про надання документів, що містяться в реєстраційній справі відповідної юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця до відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в Одеській області Управління держаної реєстрації.
02.07.2021р. представником відділу адвокату Хаджи І.Д. було надано описи Тому 1 та Тому 2 реєстраційної справи ГО «ООО ВСА».
Вивчивши опис реєстраційної справи щодо ГО «ООО ВСА», адвокат Хаджи І.Д. повторно звернулась на адресу відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в Одеській області Управління державної реєстрації із запитом, в якому просила надати низку документів, що містяться в описі реєстраційної справи.
Апелянт зазначає, що в описі реєстраційної справи ГО «ООО ВСА» містилась й постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009р. у справі за №2а-2193/09/1570.
Після повторного запиту, 09.07.2021р. відділом державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в Одеській області Управління державної реєстрації адвокату Хаджи І.Д. були надані запитувані документи, зокрема, позовну заяву у справі №2а-2193/09/1570, ухвалу про відкриття провадження у справі № 2а-2193/09/1570 від 14.01.2009р., наказ Головного управління юстиції в Одеській області №561-о/д від 20.10.2008р., ухвалу про закінчення підготовчого провадження у справі №2а-2193/09/1570 від 29.01.2009р., редакції Статуту ГО «ВСА» від 1995р., 2000р., 2001р., 2008р., 2016р., постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009р. у справі №2а-2193/09/1570.
З огляду на вказані обставини апелянт вважає, що про наявність оскаржуваного судового рішення ГО «ВСА» дізналась тільки 02.07.2021 року з опису реєстраційної справи ГО «ООО ВСА», в якому містилось посилання на наявність постанови у справі №2а-2193/09/1570, а із текстом вказаного судового рішення представник апелянта змогла ознайомитись лише 09.07.2021р., після повторного запиту на отримання копій документів з реєстраційної справи.
Враховуючи те, що ГО «ВСА» не була залучена до участі у даній справі, копію оскаржуваного судового рішення не отримувала, а також зважаючи на вказані вище обставини, апелянт вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року.
Як встановлено колегією суддів, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021 року було поновлено ГО «ВСА» строк на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2009 року та відкрито провадження за поданою ГО «ВСА» апеляційною скаргою.
В подальшому, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 року було частково задоволено апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009р., а провадження у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії -закрито.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції ще раз надав оцінку підставам поновлення Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2009 року та дійшов висновку, що апелянтом не пропущено строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Однак, Верховний Суд, здійснюючи перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 року, не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, визнав їх необґрунтованими оскільки ГО «ВСА» у справі, що розглядається, звернулась з апеляційною скаргою на судове рішення майже через тринадцять років з моменту його ухвалення і набрання ним законної сили, тобто з пропуском строків, встановлених нормами процесуального закону, чинними як станом на той час, так і на дату подання апеляційної скарги.
Також у своїй постанові Верховний Суд зазначив, що встановлені апеляційним судом вищевказані обставини дають підстави вважати, що про факти можливого незаконного внесення змін у статутні документи ГО «ООО ВСА» і невідповідність статуту цієї організації у редакції від 2008 року статуту ГО «ВСА» остання дізналась ще у липні 2020 року з запиту Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області від 13.07.2020 №16.02.-52-5978. Водночас, за інформацією щодо підстав державної реєстрації статуту ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року ГО «ВСА» звернулася до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лише наприкінці червня 2021 року, тобто майже через рік після отримання вищевказаних документів від Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області.
Верховний суд вказав на те, що апеляційний суд як в ухвалі, якою поновлено строк апеляційного оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009, так і у своїй постанові, цим обставинам належної оцінки не надав й не перевірив наявності чи відсутності об`єктивних, підтверджених доказами обставин, які могли б перешкоджати ГО «ВСА» дізнатись про підстави державної реєстрації статутних документів ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року, а отже й про існування вищевказаної постанови суду першої інстанції, прийнятій у справі, що розглядається.
Окрім цього, суд касаційної інстанції зазначив, що поновлюючи ГО «ВСА» строк апеляційного оскарження через майже тринадцять років після набрання судовим рішенням законної сили, суд апеляційної інстанції повинен був врахувати, що таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим, а тому мав би якомога ретельніше та уважніше поставитись до перевірки обставин, які передували зверненню до суду зі скаргою, зокрема, з`ясувати дійсні причини, що зумовили такий тривалий пропуск вказаного строку, врахувати, при вирішенні цього питання, у тому числі, поведінку апелянта та обставини, які передували зверненню з апеляційною скаргою, можливі наслідки відновлення цього строку для інших осіб, перевірити, чи не порушує це принципу верховенства права, який згідно з статтею 8 Конституції України визнається і діє в Україні, таких його елементів як правова визначеність та остаточність судового рішення, яке набрало законної сили, навести з цього приводу відповідні мотиви.
На думку касаційного суду без належного з`ясування обставин щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження та перевірки їх доказами висновки апеляційного суду про наявність підстав для поновлення вказаного строку після спливу майже 13 років з моменту набрання законної сили прийнятої судом першої інстанції постанови - є передчасними.
Резюмуючи все Верховний Суд вказав на те, що суду апеляційної інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у цій постанові, належить вирішити питання щодо можливості апеляційного перегляду цієї справи за апеляційною скаргою ГО "ВСА", уважно та ретельно дослідити питання наявності у вказаної особи такого права і підстав для поновлення строку апеляційного оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009, належним чином встановити обставини справи в цій частині, перевірити їх доказами, й ухвалити судове рішення відповідно до визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду та вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому у змісті вказаної постанови Верховним Судом зазначено, що оцінка доводів скаржника щодо порушення його прав оскаржуваним судовим рішення повинна здійснюватися апеляційним судом під час розгляду справи по суті з використанням наявних у нього процесуальних повноважень щодо апеляційного перегляду справи, але виключно у разі підтвердження можливості прийняття апеляційної скарги до провадження і поновлення строку на її подання.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 5 статті 353 КАС України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Таким чином, при вирішенні даної справи суд апеляційної інстанції зобов`язаний врахувати висновки, викладені у постанові Верховного суду від 22.11.2022 року, ухваленій у даній справі.
З огляду на викладене, вирішення питання щодо поважності причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та наявності підстав для поновлення Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» є для суду апеляційної інстанції першочерговим.
Надаючи оцінку питанню наявності підстав для поновлення Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2009 року, колегія суддів виходить з наступного:
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення законом процесуальних строків обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства та передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
В свою чергу, Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження судового рішення через значний проміжок часу здійснюється у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Як встановлено в даному випадку, апелянтом у 2021 році було оскаржено в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, ухвалене ще у 2009 році, тобто апеляційне оскарження судового рішення ініційовано апелянтом більш ніж через 12 років після ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили.
Отже, з огляду на обставини даної справи колегія суддів вважає, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск апелянтом строку апеляційного оскарження з поважних причин.
В свою чергу, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
В даному випадку в якості підстав для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилався на те, що він не приймав участь у розгляді даної справи та не отримував судове рішення, а про його наявність апелянту стало відомо лише після ознайомлення адвоката із описом реєстраційної справи ГО «ООО ВСА», в якому містилось посилання на наявність постанови у справі №2а-2193/09/1570 та отримання копії даної постанови.
Колегія суддів встановила, що дійсно Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" дійсно участі у розгляді справи №2-а-2193/09/1570 не приймала, та, відповідно, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року після розгляду даної справи судом першої інстанції не отримувала.
Однак, зі змісту постанови Верховного Суду від 22.11.2022 року, ухваленої у даній справі, висновки якої є обов`язковими для суду апеляційної інстанції, вбачається, що колегія суддів суду касаційної інстанції вказувала на те, що встановлені у даній справі обставини дають підстави вважати, що про факти можливого незаконного внесення змін у статутні документи ГО «ООО ВСА» і невідповідність статуту цієї організації у редакції від 2008 року статуту ГО «ВСА» остання дізналась ще у липні 2020 року з запиту Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області від 13.07.2020 №16.02.-52-5978, однак, за інформацією щодо підстав державної реєстрації статуту ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року ГО «ВСА» звернулася до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лише наприкінці червня 2021 року, тобто майже через рік після отримання вищевказаних документів від Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області.
При цьому, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд цим обставинам належної оцінки не надав й не перевірив наявності чи відсутності об`єктивних, підтверджених доказами обставин, які могли б перешкоджати ГО «ВСА» дізнатись про підстави державної реєстрації статутних документів ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року, а отже й про існування вищевказаної постанови суду першої інстанції, прийнятій у справі, що розглядається.
На виконання постанови Верховного Суду від 22.11.2022 року, з метою дослідження зазначених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повторного дослідження зазначених апелянтом в обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції доводів, а також про необхідність надання апелянту можливості зазначити й інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та заслухати аргументи всіх учасників справи стосовно вказаного питання.
Після офіційного з`ясування всіх обставин у справі, які стосуються вирішення питання щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:
У поданій апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що 13 липня 2020р. на адресу ГО «ВСА» надійшов запит Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області від 13.07.2020р. за №16.02.-52-5978 щодо надання інформації стосовно обставин незаконного внесення змін у статутні документи ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» і привласнення майна ГО «ВСА».
З моменту отримання вказаного запиту Одеської місцевої прокуратури № 2 апелянту стало відомо про наявність кримінального провадження № 12019160470002757 від 03.09.2016 року за зверненням ОСОБА_3 про привласнення майна ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», шляхом незаконного внесення змін до статутних документів ГО «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів», за наслідком яких остання втратила статус осередка та реєструвалась як самостійна організація.
Таким чином саме з цього моменту апелянт мав можливість вжити заходів, щоб дізнатись про конкретні обставини незаконного, на його думку, внесення змін до статутних документів ГО «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів», в тому числі, і щодо наявності оскаржуваної в даному випадку постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року.
При цьому, як зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі, до запиту Одеської місцевої прокуратури № 2 були додані копії статутів ГО «ОО ВСА» в редакції 1995р., 2000р., 2001р. та 2008р., вивчивши зміст яких керівництво ГО «ВСА» дійшло висновку про цілковиту суперечність статуту в редакції від 2008р. регіональної організації положенням статуту ГО «ВСА».
Тобто, з моменту отримання запиту Одеської місцевої прокуратури апелянту було відомо про внесення ГО «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів» змін до статуту, які, як вважає апелянт, суперечать статуту ГО «ВСА», однак, будь-яких дій, направлених на з`ясування підстав внесення позивачем у справі таких змін до статуту апелянтом вжито не було.
Натомість президія Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» 23.07.2020 року прийняла постанову № 28, якою було зобов`язано голову Одеської обласної організації Каневського Д.О. до кінця серпня 2020 року визначитись із датою проведення ХІХ позачергової конференції, на якій обговорити та затвердити зміни і доповнення до Статуту Одеської обласної організації як відокремленого підрозділу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
З огляду на те, що вказані дії не призвели до бажаного апелянтом результату, Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» 16.09.2020 року направила на адресу ГО «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів» лист № 46 з вимогою підготувати проект статуту організації у новій редакції. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 23.07.2020 року № 28 встановлювався строк для її виконання до кінця серпня 2020 року, тоді як в подальшому вчинення дій, направлених на спонукання ГО «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів» внести змін до статуту апелянтом були вчинені лише 16.09.2020 року.
При цьому після направлення апелянтом позивачу листа від 16.09.2020 року аж до 21.05.2021 року Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» жодних заходів ані щодо з`ясування підстав внесення позивачем змін до статуту 2008 року, ані будь-яких інших заходів, направлених на захист порушених, на думку апелянта, прав не вживалось.
Як зазначає апелянт, лише після проведення 21.05.2021 року позачергової конференції Одеської обласної організації, на якій розглядались вимоги президії Центральної ради «Всеукраїнської спілки автомобілістів» щодо приведення статуту цієї організації у відповідність до положень статуту Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», остання з метою захисту своїх інтересів звернулась за правовою допомогою до адвоката, з яким 03.06.2021 року було укладено відповідний договір, на виконання якого адвокатом і вчинялись дії, направлені на з`ясування підстав внесення ГО «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів» змін до статуту.
При цьому, з доводів апелянта вбачається, що підставою для звернення за правовою допомогою став факт повідомлення Громадською організацією «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів» на вказаній вище конференції про те, що вона є самостійною організацією, є новоствореною та такою, що вийшла зі складу ГО «ВСА».
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що в тексті статуту Громадської організації «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року у п. 1.2 було зазначено, що обласна організація є самостійною юридичною особою відповідно до законодавства України, самостійним учасником цивільних відносин, не перебуває в організаційній, фінансовій, господарській чи будь-якій іншій юридичній залежності від інших юридичних осіб, має самостійний баланс та рахунки у банку.
Таким чином обставини, на які посилається апелянт, як на підстави, які спонукали його звернутись з метою захисту порушених прав за правовою допомогою до адвоката були відомі Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» ще у липні 2020 року, оскільки як зазначав апелянт, зі змістом статутів Громадської організації «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів», в тому числі статуту в редакції 2008 року, він ознайомився після отримання запиту Одеської місцевої прокуратури № 2 та саме після такого ознайомлення дійшов висновку про, як зазначає апелянт, цілковиту суперечність статуту в редакції від 2008р. регіональної організації положенням статуту ГО «ВСА».
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що особі недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду, в тому числі при зверненні до суду з метою апеляційного оскарження судового рішення, вона повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулась до суду протягом визначеного законом строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Однак, як встановлено з обставин даної справи, протягом тривалого строку, а саме, протягом майже року, з моменту, як апелянту стало відомо про зазначені вище обставини щодо можливого порушення його прав, Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» не вживала належних та достатніх заходів для з`ясування правових підстав внесення змін у статутні документи ГО «ООО ВСА», а також щодо підстав державної реєстрації статуту ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року ГО «ВСА», щоб могло надати їй можливість раніше виявити оскаржувану в даному випадку постанову суду першої інстанції, ухвалену ще у 2009 році.
Зазначене свідчить про те, що Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» допущено необґрунтоване зволікання у реалізації свого права на судовий захист шляхом, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення, а тому процесуальну поведінка апелянта не можна визнати добросовісною.
У своїх поясненнях щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник апелянта адвокат Хаджи І.Д. вказувала на те, що значний пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений, в першу чергу, поведінкою самої Громадської організації «Одеська обласна організація «Всеукраїнської спілки автомобілістів», яка активно брала участь у діяльності Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та вела себе як місцевий осередок ГО «ВСА», а також введенням карантинних обмежень на території України, пов`язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19).
У підтвердження своїх доводів апелянт надав до суду апеляційної інстанції копії звітів про виконання загального кошторису надходжень та видатків ГО «Одеська обласна організація ВСА» від 01.01.2019 року, від 01.10.2019 року та від 01.01.2020 року; копію виписки з протоколу XIV з`їзду ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 14.08.2020 року, копію списку делегатів XIV з`їзду ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», обраних на конференціях обласних і міських організацій від 14.08.2020 року; копію постанови XIV з`їзду ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 14.08.2020 року, копію списку членів Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», обраних на XIV з`їзді, копію протоколу засідання пленуму Центральної ради ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 23.12.2021 року, копію списку членів Центральної ради ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», які реєструвалися для участі в роботі пленуму 23.12.2021 року.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані докази направлені на підтвердження поважності причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції до 2020 року.
Однак, як зазначалось вище, підставою для скасування Верховним Судом постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 року стало те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наявності об`єктивних, підтверджених доказами обставин, які б могли перешкоджати ГО «ВСА» дізнатись про підстави державної реєстрації статутних документів ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року, а отже й про існування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, прийнятій у справі, що розглядається після отримання у липні 2020 року запиту Одеської місцевої прокуратури №2 прокуратури Одеської області від 13.07.2020 №16.02.-52-5978, з якого апелянту стало відомо про незаконне, на думку апелянта, внесення змін у статутні документи ГО «ООО ВСА» і невідповідність статуту цієї організації у редакції від 2008 року статуту ГО «ВСА».
Надані апелянтом докази жодним чином не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції саме в окреслений Верховним Судом період часу, а саме з моменту отримання запиту Одеської місцевої прокуратури №2 (липень 2020 року) до моменту звернення до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (червень 2021 року).
В свою чергу посилання представника апелянта на введення карантинних обмежень на території України, пов`язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), які, як вказував апелянт, значно обмежували можливість вчинення будь-яких дій зі сторони ГО «ВСА», спрямованих на отримання офіційної інформації в органах державної влади, колегія суддів оцінює критично.
Так, апелянтом не надано жодних доказів у підтвердження звернення ГО «ВСА» до червня 2021 року до будь-яких органів державної влади з метою отримання інформації щодо підстав внесення змін у статутні документи ГО «ООО ВСА», а також щодо підстав державної реєстрації статуту ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року ГО «ВСА», а також доказів відмови у наданні відповідної інформації у зв`язку з карантинними обмеженнями.
Колегія суддів звертає увагу на те, що навіть в умовах карантинних обмежень органи державної влади продовжували виконувати функції, покладені на них державою, припинення роботи будь-яких державних органів не відбувалось.
Таким чином, наведені вище позивачем обґрунтування не свідчать про те, що причини пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Саме посилання на існування карантину та запроваджених у зв`язку із цим обмежень не може вважатись поважною причиною пропуску строку для оскарження судового рішення без доведення апелянтом яким саме чином такі карантинні обмеження вплинули на можливість реалізації своїх прав.
Таким чином, за відсутності будь-яких доказів реального звернення апелянта до органів державної влади з метою отримання будь-яких відомостей чи документів, в тому числі, пов`язаних із підставами державної реєстрації статуту ГО «ООО ВСА» у редакції від 2008 року ГО «ВСА», вказання апелянтом на запровадження карантинних обмежень не може бути виправданням бездіяльності апелянта протягом значного періоду часу (з липня 2020 року по червень 2021 року) та не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, яка б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому звернутися із скаргою у визначений процесуальний строк.
З огляду на все вищезазначене колегія суддів вважає, що в даному випадку зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, з моменту, коли апелянт дізнався про незаконне, на його думку, внесення позивачем у даній справі змін до статуту до моменту фактичного звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року не можуть бути визнані поважними. На думку колегії суддів причини, якими апелянт обґрунтовує зволікання із зверненням з апеляційною скаргою не є наслідком непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин, а навпаки, безпосередньо пов`язані із волевиявленням апелянта.
При цьому, враховуючи тривалість часу, який минув після ухвалення оскаржуваного судового рішення та набрання ним законної сили, поновлення пропущеного в даному випадку строку оскарження судового рішення беззаперечно є порушенням принципу правової визначеності, а з урахуванням процесуальної поведінки апелянта, яка свідчить про байдужливе ставлення до захисту своїх прав, невжиття ним будь-яких активних заходів для реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення, відсутності дійсно поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, поновлення такого строку не може вважатись достатньо виправданим та обґрунтованим.
Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що зазначені представником Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" як в апеляційній скарзі, так і в поясненнях, наданих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року є неповажними, а тому не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021 року було поновлено Громадській організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" строк на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009р. та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009р. по справі за адміністративним позовом Громадської організації "Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів" до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.
В подальшому судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову від 09.03.2022 року, яку за результатами її перегляду в касаційному порядку було скасовано Верховним Судом, а справу № 2-а-2193/09/1570 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
При цьому, направляючи справу для продовження розгляду Верховний суд вказав, що суду апеляційної інстанції, з урахуванням висновків касаційного суду, викладених у цій постанові, належить вирішити питання щодо можливості апеляційного перегляду цієї справи за апеляційною скаргою ГО "ВСА", зокрема, наявності у вказаної особи такого права і підстав для поновлення строку апеляційного оскарження постанови.
За результатом дослідження вказаних обставин та надання їм правової оцінки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність зазначених Громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" підстав пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009р. та відсутності підстав для поновлення такого строку.
Процесуальні повноваження суду апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження регламентовані параграфом 2 Глави 1 Розділу III КАС України.
Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 298 КАС України суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями у разі відсутності заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або у разі визнання неповажними вказаних особою, яка звертається із апеляційною скаргою, у заяві
підстав для поновлення цього строку, залишити подану апеляційну скаргу без руху та надати можливість особі протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наслідками не виконання вказаних вимог процесуального закону є відмова у відкритті апеляційного провадження (ст. 299 КАС України).
Вказані процесуальні норми регламентують порядок дій суду апеляційної інстанції саме у випадку надходження апеляційної скарги та вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо прийнятності вказаної апеляційної скарги та наявності підстав для відкриття апеляційного провадження.
За обставин даної справи, питання щодо відкриття провадження за поданою ГО «ВСА» апеляційною скаргою вже було вирішено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 24.12.2021 року, в тому числі у вказаній ухвалі було вирішено питання щодо наявності підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Вказана ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021 року скасована Верховним Судом не була та на даний час є чинною.
В свою чергу, Кодексом адміністративного судочинства України не регламентовано дій суду апеляційної інстанції у випадку направлення судом вищої інстанції справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з метою, зокрема, з`ясування наявності підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, за наявності чинної ухвали суду про відкриття апеляційного провадження.
Однак, слід звернути увагу на те, що частиною 4 статті 123 КАС України регламентуються дії суду першої інстанції у разі, коли суд дійде висновку про передчасність висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду вже після відкриття провадження.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
У постанові від 08.06.2022 року у справі № 2-59/11 Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Враховуючи обставини даної справи, зважаючи на пряму вказівку Верховного Суду у постанові від 22.11.2022 року, яка прийнята за наслідками касаційного перегляду даної адміністративної справи, на необхідність суду апеляційної інстанції дослідити питання щодо наявності підстав для поновлення ГО «ВСА» строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, за наявності ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження за поданою ГО «ВСА» апеляційною скаргою, колегія суддів не вбачає іншої процесуальної можливості, аніж застосувати в даному випадку аналогію закону, а саме, ч. 4 ст. 123 КАС України.
Зважаючи на викладене вище, за обставин визнання судом апеляційної інстанції неповажними причини пропуску Громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року по справі №2-а-2193/09/1570, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для залишення поданої Громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року - без розгляду.
Керуючись ст.ст. 9, 80, 123, 241, 243, 248, 295, 308, 310, 321, 325, 328, 329 КАС України суд, -
У Х В А Л И В:
Визнати не поважними причини пропуску Громадською організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року по справі №2-а-2193/09/1570.
Апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року по справі за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 27.03.2023 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький
