Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 944/6614/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/607/24 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Яворівського районногосуду Львівськоїобластівід 28 травня 2024 року,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
в с т а н о в и л а:
цією ухвалою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 задоволено частково. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 календарних днівз утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Визначено строк дії ухвали 60 (шістдесят) днів з 28.05.2024по 26.07.2024 включно.
Визначено ОСОБА_6 заставу -400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 200 грн,яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.
Роз`яснено ОСОБА_6 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали.
Встановлено ОСОБА_6 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої: - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;- прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою; - утримуватися від спілкування з свідками; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснено ОСОБА_6 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.
Не погоджуючись з ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 28 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211200 гривень. В частині визначення застави постановити нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вважає, що ухвала Яворівського районного суду Львівської області від 28 травня 2024 року винесена з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує, що суд першої інстанції визначив завідомо непомірний для нього розмір застави відповідно його майнового та сімейного стану, в розумінні ч. 4 ст. 182 КПК України.
Зазначає, що внаслідок тривалого перебування під вартою, в нього утворилась заборгованість на загальну суму більше як 130000 гривень фінансових зобов`язань.
Звертає увагу, що важливою підставою для визначення розміру застави є наявність ризиків. Проте ризики в розумінні ст. 177 КПК України відсутні.
Також зазначає, що суддею не враховано дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та роботи, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та матері похилого віку, а також стан його здоров`я, який різко погіршився під час перебування у слідчому ізоляторі.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та доводи захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали клопотання та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя, відповідно достатті 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження №22021140000000109 від 14 вересня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.
У межах цього кримінального провадження слідчим суддею Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Строк дії зазначеного запобіжного заходу в подальшому було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 28 травня 2024 року, з визначенням застави 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень.
Розглянувши заявлене в межах провадження клопотання прокурора, суд першої інстанції частково погодився із доводами останнього та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, а відтак є підстави вважати, що жоден більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу прекурсорів з корисливих мотивів, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна.
З висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою погоджується і колегія суддів, оскільки прокурор в суді довів існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а суд дослідив та належним чином оцінив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.
Доводи обвинуваченого щодо незастосування відносно нього запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, а також про наявність чотирьох виконавчих проваджень та заборгованостей, не є предметом розгляду справи про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та в даному провадженні значення не мають.
Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про неможливість перебування обвинуваченого в слідчому ізоляторі у зв`язку з поганим станом здоров`я, оскільки вказане не доводить факту, що обвинуваченому не може бути надана фахова медична допомога в межах пенітенціарної установи, а матеріали справи не містять даних про те, що останній хворіє на захворювання, які перешкоджають перебувати в слідчому ізоляторі.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про надмірну суму застави, то колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах:1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Під час визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави судом було враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його майновий стан, а також суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, його обставини та особливо великий розмір вилучених прекурсорів. А тому, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого, застава у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Поряд з цим, суд першої інстанції правильно врахував поступове зменшення ризиків з плином часу та прийшов до правильного висновку про те, що на момент розгляду клопотання ці ризики не досягли ступеню, який звільняв би суд від необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання судом першої інстанції розумних строків судового розгляду вищевказаного кримінального провадження відповідно до ст. 28 КПК України, беручи до уваги тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
