Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 944/6614/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/865/24 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 14.08.2024 року, у кримінальному провадженні № 2202140000000103, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст. 305 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участю :
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника- адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого та обвинувачений подали апеляційніскарги на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 14.08.2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 календарних днівз утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Визначено строк дії ухвали 60 днів з 14.08.2024по 12.10.2024 включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу -350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 059 800,0 грн,яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.
Роз`яснено ОСОБА_7 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали.
Внесення застави, визначеної судом є підставою для звільнення особи з-під варти.
Встановлено ОСОБА_7 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування з свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснено ОСОБА_7 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.
У задоволенні клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовлено.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить поновити строк апеляційного оскарження оскільки копію ухвали йому було вручено в слідчому ізоляторі лише 19.08.2024 і тільки 20.08.2024 він зміг подати апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу якою ухвали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а в разі необхідності застосувати електронний засіб контролю. У випадку залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить зменшити заставу до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням відповідних обов`язків.
Свої вимоги мотивує тим, що прокурором не спростовано можливість застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, при цьому не доведено наявність заявлених прокурором ризиків в кримінальному провадженні, які є лише припущеннями. Зазначає, що це в 20-те йому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу з плином часу змінилися та стали неактуальними, його вина в суді не доведена, а тому до нього має бути застосований більш м`який запобіжний захід. Всі свідки допитані, досліджені письмові докази, суд першої інстанції визнав, що з плином часу ризики зменшилися, однак йому безпідставно не зміно запобіжний захід на більш м`який.
Дану ухвалу оскаржив захисник обвинуваченого, який просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині визначення розміру застави та постановити нову, якою зменшити заставу до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням відповідних обов`язків на обвинуваченого.
Строк на апеляційне оскарження пропущено у зв`язку з тим, що лише 16.08.2024 було отримано копію ухвали і через незнання змісту тексту рішення вчасно не було подано апеляційну скаргу.
Апелянт по суті справи свої вимоги мотивує тим, що розмір застави має гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, але визначений розмір застави у 1059800,00 грн. для обвинуваченого є непомірний.
Апелянт наголошує, що обвинувачений ОСОБА_7 вже 2 роки 11 місяців перебуває під вартою з 14.09.2021 року. Протягом цього часу помер батько обвинуваченого 28.11.2021 року. Мати обвинуваченого є особа пенсійного віку з пенсією в 3154,60 грн. на місяць. У ОСОБА_7 відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно і й нього на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей 2007, 2012 року. Крім того у обвинуваченого є заборгованість по виконавчих провадженнях на суму більше 100000 грн., а тому визначений розмір застави є непомірним для його родини. Злочин вмінений обвинуваченому за 2 роки 11 місяців втратив суспільний резонанс. З врахуванням зазначеного апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, який заперечив проти апеляційних вимог, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого з урахуванням сукупності наведених ризиків, а безпека суспільства вимагає ізоляції особи, яка з достатньою обґрунтованою ймовірністю здатна завдати істотної шкоди правам і свободам інших осіб, в умовах воєнного стану.
Тримання обвинуваченого під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням захворювань (тромбофлебіт та варикоз, що документально не підтверджено) обвинуваченого, якому в СІЗО надається належна медична допомога, не встановлено.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Також,при вирішенніпитання доцільностіпродовження строкутримання підвартою обвинуваченому ОСОБА_7 суд першоїінстанції врахував,що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.
Ризик переховування від суду є актуальним незалежно від стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. З огляду на тяжкість пред`явленого обвинувачення небезпідставним є висновок щодо можливого ризику переховування обвинуваченого від суду. Зокрема, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу прекурсорів з корисливих мотивів, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, так як обсяг контрабандно переміщеного прекурсору становить значну для України масу, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна, а отже, з метою уникнення такої відповідальності, існують ризики того, що він може переховуватись від суду. Крім того, очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим, враховуючи фіналізацію кримінального провадження.
Посилання обвинуваченого те, що він має позитивну характеристику з місця роботи, місця проживання, на утриманні у нього перебуває двоє неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо останнього більш м`якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Водночас, враховуючи те, що на даний час досліджено письмові докази сторони обвинувачення, а також свідки заявлені стороною обвинувачення та значна частина свідків сторони захисту у судовому провадженні вже допитані, ризик знищити, приховати, інформацію, речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та ризик незаконно впливати на свідків суд вважає нівельованим.
Суд першої інстанції врахував поступове зменшення ризиків з плином часу, втім, переконаний, що на момент розгляду клопотання ці ризики не досягли ступеню, який звільняв би суд від необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Однак жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку обвинуваченого щодо виконання ним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.
Оцінюючи особу обвинуваченого, з врахуванням ст.178 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали утриманню його в слідчому ізоляторі, не хворіє. Будь-яких даних, які б перешкоджали його утриманню в слідчому ізоляторі немає, що підтверджується повідомленням Філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області від 15.02.2022 за №261-Ф/ЛВ-22-вих.
Характер та обставини інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення характеризують йогояк особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильного до вчинення кримінальних правопорушень.
Так, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 слід врахувати обставини інкримінованого кримінального правопорушення, а саме контрабанду прекурсору в особливо великих, що є явним порушенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, наявність у кримінальному провадженні ознак справжнього реального інтересу, інкриміновене кримінальне правопорушення віноситься до сфери незаконного обігу прекурсорів та направлене проти здоров`я нації, що у свою чергу підриває авторитет держави на міжнародному рівні.
У ході розгляду клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений наразі має об`єктивну можливість реалізації встановлених ризиків в майбутньому.
Оскаржуваною ухвалою вирішено питання визначення розміру застави при цьому судом першої інстанції було враховано тривалість судового провадження, тривалий строк перебування під вартою ОСОБА_7 , а також те, що на даний час досліджено усі письмові докази, допитано усіх свідків сторони обвинувачення та сторони захисту, а тому суд вважав за необхідне залишити обвинуваченому раніше визначений ухвалою суду від 03.07.2024 розмір застави як альтернативний запобіжний захід тримання під вартою.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.4 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги положення статей 182,183 КПК України, з урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до обвинуваченого в разі доведеності його вини, суд вважав за необхідне вийти за межі розміру застави, визначені п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України, залишити обвинуваченому раніше визначений розмір застави у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1059800,0 грн.
Даний розмір застави відповідає меті застосування запобіжного заходу, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні. Саме такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження. Разом з цим, суд не ігнорував ті аргументи, які наводили обвинувачений, його захисник, але на підставі наданих сторонами відомостей про матеріальний стан обвинуваченого, суд не встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний запобіжний захід.
У даному конкретному випадку суд дійшов переконання, що аргументи сторони захисту не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов`язків у справі.
За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатньо стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов`язків.
Колегія суддів вважає, що на обвинуваченого підставно визначено обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, оскільки факт існування покладених на ОСОБА_7 обов`язків, буде вагомим чинником для спонукання обвинуваченого дотримуватися належної процесуальної поведінки під час розгляду кримінального провадження.
Апеляційні вимоги захисника та обвинуваченого не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Доводи захисника, обвинуваченого не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З врахуванням зазначеного вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
постановила :
Поновити обвинуваченому ОСОБА_7 , захиснику ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Яворівського районного суду м. Львова від 14.08.2024 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
